Продовжуємо розповідати історії українських вікімедійців та вікімедійниць під час війни. Усі історії читайте за посиланням.

Тетяна Григоренко (користувачка GrigorTa) — волонтерка, вікімедійниця, дослідниця політичної та воєнної історії. Вона живе у Черкасах і працює старшим науковим співробітником сектору воєнної історії Черкаського обласного краєзнавчого музею. 

«Безпосередньо вже 9 років займаюсь вивченням та збором експонатів про  російсько-українську війну. Роблю виставки, пишу статті про військових і волонтерів Черкащини. Збираю дані про загиблих земляків, допомагала у зборі інформації про загиблих черкащан для створення Книги пам’яті України. Куратор зали історії російсько-української війни в музеї».

Редагувати Вікіпедію Тетяна починала ще з 2014 року.

 «Першу статтю про Наддніпрянського отамана Івана Савченка-Нагірного я доповнила за матеріалами кримінально-архівної справи. У 2016 році написала статтю про мою волонтерську організацію “Наш батальйон”. 

Після початку війни [у 2016 році] я долучилася до “Тижня Черкащини” та почала писати статті про загиблих земляків. З цього почалася дискусія між вікіпедистами про необхідність та доцільність написання таких статей у Вікіпедії. Разом зі своїми однодумцями все ж вдалося відстояти свою думку і рішення про написання статей про полеглих. 

Під час тижня написала чимало статей про відомих лікарів, художників, скульпторів, вчених з Черкас і отримала приз за перше місце. Тоді ж отримала спеціальний приз особисто від сина відомого лікаря за статтю про його батька. З того часу я беру участь [у тематичних тижнях] майже постійно.

У скількох кампаніях брала участь, уже не пам’ятаю. Їх було багато: від азійської кухні і до Місяця української незалежності. Подобаються тижні різних областей. Намагаюся знайти зв’язок тематичного тижня з Черкащиною. Наприклад: художник чи вчений народився в нас і прославився на Донеччині (Тиждень Донеччини). Або народився на Вінниччині, а працює в Черкасах (Тиждень Вінниччини). Які ще проєкти запам’яталися: тиждень журналістських розслідувань, тиждень праведників народів світу, тиждень музеїв, культурна спадщина України. Майже щороку брала участь у Вікімарафоні». 

Тетяна Григоренко також пише дитячі книжки.

«Одна з них про туристичні родзинки Черкащини “Подорожуємо Черкащиною від А до Я”, а інша — про народні ремесла та промисли українців “Пригоди Крутьків в українському селі”. Крутьки — це двійнята Оксана і Андрій, які зі своєї квартири потрапили у XIX століття, щоб написати реферата з історії про гончара і ткалю. Там вони ходять по селу і разом з майстрами створюють різні вироби, таким чином  у книзі описуються традиційні українські ремесла і промисли. Ця книга, написана у вигляді подорожі у часі та дає змогу в невимушеній та цікавій формі підготуватися до уроків народознавства».

З 2014 року Тетяна Григоренко є волонтеркою організації «Наш батальйон» та її підрозділу «Наш батальйон — Черкаські павучки».

«Виготовляємо маскувальні сітки, вже рік безпосередньо перейшла на плетіння кікімор (маскувальних костюмів) для снайперів та розвідників, а також каверів (нашоломників). 

Також організувала мистецьку акцію “Намалюємо Перемогу”, де розмальовували гільзи для продажу на аукціонах і збору коштів на виробництво машин-всюдиходів «баггі» для наших захисників. Ми спочатку спробували самі в нашій кікіморні (майстерні з виготовлення кікімор). Потім я запросила студентів, майстринь, журналістів, музейників і вчителів малювання. Малювали, [а потім] волонтери організовували розпродаж. Вирішила зобразити на великих контейнерах орнаменти черкаських рушників, кожного району. І мали це зробити майстрині-вишивальниці. 

Серед волонтерів трохи використовувала й музейні знання. На день вишиванки провела майстер-клас та лекцію про жіноче традиційне вбрання та головні убори середньої Наддніпрянщини». 

У Черкаському обласному краєзнавчому музеї Тетяна є кураторкою експозиційного залу «Війна триває». До річниці повномасштабного вторгнення вона організувала виставку «Лютий. Війна. Тримаємо стрій». 

«Довго думала над назвою. А потім [назва сама спала на думку]. Уявила собі парад військових. Там йде “коробочка” і від кожного залежить, як пройде весь стрій. Ось так і ми всі. Сьогодні ми мусимо тримати стрій: військові на передовій, медики, ДСНС, волонтери. Всі разом триматимемо цю коробочку, яка є нашою країною. Бо якщо хтось впаде чи вискочить, “коробочка” ця зруйнується. Тому ми — тримаємо стрій! 

На виставку мені привезли прямо з передової нові цікаві експонати. Наче на замовлення. Тобто я нічого не брала вже з виставленого у залі. Також на виставці експонувалися вироби волонтерських організацій. Представники ДСНС з Ізюмського напрямку привезли цілий великий пакет листів російських дітей російським “Zащитникам” та газету “Красная звезда”. Серед листів  були й такі, де писали про мир і дружбу України й Росії. За це дітей могли здати в притулок, а батьків — відправити за грати. Напередодні виставки мені привезли уламки російського штурмовика Су-25 “Грач”, збитого на Харківщині нашими силами ППО. Побачивши збитого літака, я звернулася до військових з проханням привезти уламки для музею. Довелося трохи зачекати, бо літак впав на ворожу територію. І ось вони вже на виставці. Харківські волонтери прислали поштою два мішки мотлоху русні, що теж було дуже цікавим для відвідувачів. 

Під час виставки я познайомилася з представниками ГО “Волонтерський фронт”, які опікуються тимчасово переміщеними особами, дитячими будинками, військовими та створили крила — три безпілотники: камікадзе, розвідник та перехоплювач. Наша художниця розмалювала крила двох апаратів, третій розмалювали у Києві. Назву другого “Боривітер” запропонувала я, ці птахи живуть на Черкащині у степу, і не тільки в нас. Під час сильного вітру птах ніби зависає в повітрі, “бореться з вітром”. 

3 травня у музеї відкрилася благодійна виставка  “Моя квітуча і щедра земля — Україна!”, яку я готувала разом з “Волонтерським фронтом”. Частина виставки — це розписані волонтерами-митцями та учнями й студентами-художниками воєнні артефакти, що є вже новим напрямком у декоративно-прикладному мистецтві. Нині ця виставка поїхала у Варшаву, далі — по інших містах Польщі. Після проведеного аукціону волонтери планують придбати два житла для дитячих будинків сімейного типу, що переїхали з зони бойових дій та закупити запчастини для БПЛА, які так чекають на фронті».