31 березня — 1 квітня у столиці Швеції Стокгольмі відбулась робоча зустріч за спільним шведсько-українським проєктом “Open GLAM in Ukraine: Opening up and Bringing Ukraine’s Cultural Heritage to the Wikimedia Platforms”. Цей проєкт тривалістю 6 місяців реалізується в Україні за підтримки Шведського інституту та спрямований на налагодження тривалої, постійної роботи зі спільного, якісного наповнення платформ Вікімедіа контентом про українську культурну спадщину, національні культурні цінності перш за все закладами культури як фондоутримувачами і волонтерами Вікіпедії та сестринських проєктів.
На зустріч від України було запрошено: консультантку проєкту, членкиню Української бібліотечної асоціації Світлану Вислінську (ГО «Вікімедіа Україна»), Голову Державної архівної служби України Анатолія Хромова, проєктну менеджерку Кримського інституту стратегічних досліджень Ельміру Аблялімову-Чийгоз (у 2014 році — генеральний директор Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника), заступника генерального директора з наукової роботи Національного музею історії України у Другій світовій війні Дмитра Гайнетдінова, заступницю генерального директора з наукової роботи Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Інну Непотенко, вченого секретаря Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталію Саєнко та молодшу наукову співробітницю відділу бібліометрії і наукометрії Інституту інформаційних технологій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Анастасію Кубко. До зустрічі також долучилися член правління ВМУА Валентин Нефедов (31 березня) та координатор програм Антон Процюк (1 квітня, сесія проєктної роботи, онлайн).
Основними завданнями зустрічі було представлення результатів опитування українських культурних установ, яке проводилось у період з 11 лютого до 12 березня включно (детальніша інформація про результати буде пізніше, стежте за новинами), та напрацювання ідей щодо майбутньої співпраці.
У перший день відбулось знайомство усіх учасників у Swedish Army Museum (зі шведської сторони: Ерік Лют — менеджер проєкту, некомерційна організація «Вікімедіа Швеція», Джон Андерсон — виконавчий директор «Вікімедіа Швеція», Йоганна Фріз Маркевіч — міжнародна координаторка Державного архіву Швеції), представлення та обговорення результатів опитування, яке провела ГО «Вікімедіа Україна», обговорення способів перевірки та забезпечення якості інформації у Вікіпедії, дезінформаційних кампаній, необхідність для інституцій культурної спадщини бути активними на цифрових платформах, а також обговорення представниками від України та Швеції перспектив подальшої спільної проєктної роботи.
У рамках вступної частини робочої зустрічі Анатолій Хромов розповів про свій досвід міжнародної роботи на позиції керівника Укрдержархіву з Державним архівом Швеції зокрема та про участь працівників архівів України у навчанні за кордоном, що є додатковою можливістю для психологічного розвантаження від постійних повітряних тривог та вибухів. Але навіть під час війни в архівах впроваджують нові процеси. Так, «У 2023 році вдалося зробити понад 21 млн цифрових копій, незважаючи на відсутність електрики та недофінансування. Це другий результат серед усіх архівів світу за темпами оцифрування, але ми близькі до того, щоб зайняти перше місце», — наголосив на зустрічі очільник Державної архівної служби України. Це спільний результат, бо архіви працювали без державної програми чи підтримки, і ця цифра стала можливою завдяки співпраці з іноземними установами — перш за все з FamilySearch, польськими та ізраїльськими організаціями. У планах за 3-4 роки оцифрувати зокрема всі генеалогічні матеріали. Є архіви, які, внаслідок ще збереженої пострадянської системи управління, показують майже нульовий результат за оцифруванням. І в таких архівах дуже важко організувати процес оцифрування.
Пан Анатолій також зауважив: «Деякі архіви, що знаходяться в прифронтових територіях, є нашим пріоритетом». Голова Державної архівної служби України висловив бажання співпрацювати з ГО «Вікімедіа Україна», зокрема щодо розміщення цифрових копій (як одному із способів демонстрації та зберігання документів) на Вікіджерелах.
Дмитро Гайнетдінов теж навів вражаючі дані: фонди Музею війни налічують понад 400 тисяч артефактів, з них лише невелика частина може експонуватися одночасно. Предмети музейної колекції оцифровуються як для внутрішньої бази даних, так і для онлайн-виставок та розділу «Цифрові колекції» на сайті Музею, де представлено вибрані експонати.
ГО «Кримський інститут стратегічних досліджень», який представляє Ельміра Аблялімова-Чийгоз, зосереджується на дослідженні стану захисту об’єктів культурної спадщини на тимчасово окупованих територіях України — зафіксовано більше, ніж 1000 порушень міжнародного гуманітарного права у сфері захисту культурної спадщини. Задля покращення ефективності діяльності тісно співпрацюють з ЮНЕСКО, МЗС та іншими інституціями, а також шукають можливості по співпраці з метою уникнення російської пропаганди та задля достовірного трактування історії.
Наталія Саєнко з Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» поділилася з присутніми спогадами: «У 2022 році першим завданням було завдання зберегти колектив. Усі залишились на місці, ніхто не поїхав. … Завдяки активній діяльності та допомозі міжнародних організацій ми змогли зберегти свої пам’ятки». Оцифрування у заповіднику розпочалось у 2024 році, працівники роблять також віртуальні виставки, монтують короткі фільми.
Кубко Анастасія на сесії знайомства представила інформацію про 17-мільйонний фонд Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, про стан оцифрування у закладі, місця для зберігання оцифрованих матеріалів та про основні проблеми, що сповільнюють діджиталізацію. Найціннішою частиною рукописних фондів є пам’ятки слов’янської писемності Х-ХVІІІ століття, унікальні рукописні книги західноєвропейського та східного походження. У Бібліотеці зберігається найбільша за обсягом колекція стародруків та рідкісних видань, у тому числі українських кириличних першодруків та «Історія тварин» Арістотеля (1476 року), яка існує в світі всього у трьох примірниках. Фонд музичних видань налічує близько 220 тисяч зразків музичної спадщини, яка представлена нотними манускриптами ХІІ-ХVIII століття, нотними виданнями з ХVIII ст. і до сьогодення. Фонд картографічних видань налічує 42 тисячі українських та зарубіжних картографічних матеріалів, у тому числі рукописні карти, атласи Авраама Ортелія, Меркатора і вітчизняні рукописні та друковані атласи і карти. Також в Бібліотеці зберігається спадщина країн, з якими Україну об’єднує історичний та культурний зв’язок — колекції короля Станіслава Понятовського, видатних польських меценатів, бібліотеки польських магнатів, колекції грецьких рукописів з ІІІ ст. н. е., значний за обсягом фонд юдаїки, стародруки та книжки ХV-початку ХХ ст., кодекси, ноти, богословська література, атласи, астрологічні таблиці тощо.
До першого дня зустрічі також долучились представниці ЮНЕСКО у Швеції Еллінор Гелберт та Йозефін Гарпвалл, які запевнили, що на сьогодні підтримка України для ЮНЕСКО — це пріоритет, про що свідчить той факт, що до повномасштабного вторгнення агресора в Україні не було представників ЮНЕСКО, а зараз, у час війни — 36 представників.
1 квітня роботу продовжили у Державному архіві Швеції. Виконавчий директор «Вікімедіа Швеція» Джон Андерсон розповів про роботу регіонального відділення Фонду Вікімедіа у Швеції, зокрема про розширення міжнародної діяльності, ініціативи у сфері культурної спадщини, співпрацю з установами ООН, інституціями ЄС та партнерами Вікімедіа. Було зазначено, що Вікімедіа Швеція спеціалізується на партнерствах у сфері культури. Також склалася така практика, що шведські установи, у яких недостатньо коштів для створення власних ресурсів чи на фотографії хорошої якості, завантажують їх на шведські вікіплатформи, і вже у Вікіпедії ці фото роблять кращої якості. Для учасників було наведено цікаву статистичну інформацію про Вікіпедію у цілому:
- на платформі Вікіпедія вже налічується 64 млн статей
- минулого місяця до редагування долучилося 125 тисяч волонтерів
- 1 мільярд відвідувань щомісячно
- 17 мільярдів переглядів сторінок щомісяця
- сайт Вікіпедії один із 10 найбільш відвідуваних сайтів у світі.
Цього ж дня представники з України мали честь познайомитись із Генеральною директоркою Національного архіву Швеції Карін Астром Іко і співробітниками архіву Ліннеа Карлберг Лундін та Яном Міспелаере. Пані Ліннеа під час зустрічі закцентувалася на практичних аспектах — як Національні архіви Швеції роблять архівні матеріали доступними на платформах Вікіпедія, Вікідані та Вікісховище. Раз на місяць команда архівістів та вебспеціалістів збирається на дві години, щоб вносити дані та документи у Вікісховище, Вікідані та Вікіпедію. Одним із пріоритетних напрямків у 2022 році були карти та документи України, переважно старі, і на сьогодні ці зображення є одними із найбільш популярних та використовуваних на вікімедійних проєктах. У 2024 році основна увага була зосереджена на «Пам’яті світу» ЮНЕСКО, Шведському законі про свободу преси, Нобелівських архівах, а також було ініційовано створення робочої групи за участю інших установ програми «Пам’ять світу» у Швеції.
Наступним презентував актуальний проєкт Digital Cultural Resilience & Protection (Цифрова культурна стійкість і захист) професор Гетеборзького університету Швеції Йонатан Вестін (партнери за проєктом від України — Національний музей історії України та Національний заповідник «Софія Київська»). Проєкт спрямований на створення навчальної програми та Центру передового досвіду в Києві з документування цифрової спадщини для збору критично важливих даних та збереження культурної спадщини, що перебуває під загрозою зникнення.
Було також організовано зустріч із представниками Шведського інституту, який надає регулярну підтримку не тільки ГО «Вікімедіа Україна», але й великій кількості інших організацій як в Україні, так і за кордоном, Маркусом Боманом та Понтусом Єрмстеном.
Маркус Боман надав присутнім грунтовну і вичерпну інформацію про діяльність Шведського інституту, про те, наскільки широким є коло сфер, у яких інститут надає допомогу, а також про наступні гранти. Особливо приємно було почути, що попри війну, вже після повномасштабного вторгнення, Інститут не тільки не припинив своєї співпраці з Україною, але й було почато декілька ініціатив в Україні.
Працівник Державного архіву Швеції Ян Міспелаере показав дипломатичні листи від Кримського хана та його дружини, розповів історію цих листів. Гості Архіву були вражені, наскільки добре збереглися документи.
Юристка, журналістка та дослідниця Марина Траттнер вразила присутніх своєю професійністю та шириною співпраці разом з командою (до якої входять шведські та українські історики, архівісти, науковці, палеографи, перекладачі, митці, каліграфи) з Україною, звідки вона родом: це і співпраця з Вікімедіа (створення статей — наприклад, «Лист про Україну як незалежну державу 1711 року», завантаження документів на Вікісховище — три томи дипломатичного листування про козаків тощо), і з українськими музеями та дослідниками, з українськими школами та університетами, з військовими та Збройними Силами України.
На завершення групових зустрічей Інна Непотенко з Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» представила у своїй доповіді цікаві та ґрунтовні матеріали на підтвердження тісних історичних, культурних, династичних українсько-шведських зв’язків:
- Про курган «Чорна могила» Х-ХІ століття — найбільший з відомих курганів Східної Європи, у якому похований перший чернігівський князь-виходець зі Скандинавії;
- Про поховання на Болдиних горах у Чернігові, які є аналогічними з похованнями у шведському місті Бірка;
- Про діяльність Святослава, засновника чернігівської династії князів (які правили понад 250 років), який був сином київського князя Ярослава Мудрого і шведської принцеси Інгігерди та чиє правління увійшло в історію як «золота доба» князівства.
Учасників робочої зустрічі також було запрошено на презентацію Ельміри Аблялімової-Чийгоз про Крим та культурну спадщину під час війни за назвою «Кримські татари: стерті з історії, але не зламані», яка відбулась у Swedish Army Museum.
Дякуємо партнерам зі Швеції за всебічну підтримку та співпрацю!
Вікімедіа Україна 
