Зима 2025/2026 року стала однією з найскладніших в житті багатьох українців — майже щоденні російські атаки на цивільну інфраструктуру призводять до постійних відключень світла, проблем із теплом та водою.

Люди продовжують жити і працювати та підтримувати одне одного. Багато хто, цілком логічно, не має можливості приділяти час вікі-волонтерству. Є і люди, які навпаки знаходять у ньому розраду.

Як українські вікімедійці проводять цю складну зиму? Ми зібрали чотири різні історії.

Марина Лебідь, Полтава

Марина — вчителька зарубіжної літератури із Полтави, а також активна редакторка Вікіпедії та організаторка багатьох подій і кампанії у вікіпросторі.

«Бути активно долученою до Вікіпедії в теперішніх умовах дуже складно. 

Наприклад, навіть з’їздити на едітатон до Києва в січні — це вже була складність, бо потяг може десь застрягти між станціями і три години простояти в полі [через мороз].

Коли ми проводили Вікімарафон в Полтаві на базі обласної бібліотеки імені Котляревського, то планували, що учасники будуть активно долучені. Однак частина не змогли доїхати до місця проведення, бо транспорт не ходить, морози сильні, тому не всі могли дістатися. Також під час нашої події якраз було відключення світла у бібліотеці. Зарядної станції вистачило, щоб показати алгоритм, як писати статті у Вікіпедії, і відповісти на питання, але редагувати учасники були змушені з телефонів.

Доводиться ловити світло — у нас в Полтавській області бувають дні, коли світло є дві години на добу: одна година вдень і одна година вночі. Навіть коли світло дають, є проблеми з інтернетом. Тому долучатися до Вікіпедії складно. Але все одно намагаюся це робити: наприклад, я входжу до оргкомітетів і оцінюю статті в рамках конкурсів “Вікіпедія для школи” і “(Не)відомі жінки”.

Доводиться коригувати весь час, для того, щоб виділити хоча б годинку на день, аби попрацювати у Вікіпедії. Вебінари проводжу за місцем роботи, а я працюю в школі, бо тут світла більше, ніж вдома, є можливість зловити Wi-Fi.

Однак часто не вистачає навіть емоційного ресурсу, щоб працювати. Треба мати багато власного емоційного ресурсу, щоб витримати мороз і відключення світла — бо справді потрібно робити ще свою основну роботу, і для Вікіпедії часу все менше і менше».

Олексій Голубов, Харків

Олексій — науковець-астроном та астрофізик і викладач, а також активний редактор і адміністратор української Вікіпедії.

«Я в Харкові, займаюся викладанням й науковою роботою в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

Вікіпедію останнім часом пишу максимально активно: від початку повномасштабної війни створив близько 2500 нових статей, 30 статей провів у добрі й вибрані, ще багато статей доповнив, а то й повністю переписав. Найбільше пишу за своїм фахом, про астрономію, але й також і про все, що бачу навкруги — прочитані книжки, побачені фільми, відвідані села, знайомі вулиці… Зараз немає світла, і я користуюсь з акумулятора, який мені прислав друг-вікіпедист зі Львова, щоб я не збавляв темпів у Вікіпедії 🙂

Для мене дописування української Вікіпедії, — це частина боротьби за розвиток нашої мови, за ствердження нашої культурної незалежності. Вікіпедія — один з найпопулярніших в Україні сайтів, тож за статистикою кожні 30 секунд хтось читає одну з написаних мною вікістатей.

Коли чую на вулицях Харкова щороку все більше української мови, приємно усвідомлювати, що я теж до цього трішечки причетний. Чим надійніше ми відгородимось з північного сходу власною мовою, власним інформаційним і культурним простором, — тим менше ймовірність повторення війн у майбутньому».

Віталій Петрушко, Донеччина

Віталій був менеджером з комунікацій «Вікімедіа Україна» у 2021—2024 роках, а зараз військовослужбовець корпусу «Азов» у підрозділі, який займається БПЛА.

«Наразі я перебуваю на позиціях на Добропільському напрямку, де тримає оборону 1 корпус НГУ “Азов”.

Цієї зими на Донбасі досить складні погодні умови: морози до -20, велика кількість опадів, а нині через потепління і танення снігу багато укриттів виглядають як Ніагарський водоспад

Під час служби я почав активно займатися плівковою фотографією, зараз теж багато фотографую на плівку: роблю портрети своїх побратимів, фіксую руйнування міст та сіл, а також наслідки війни для природного середовища».

Катерина Кіфа, Одеса і Житомир

Катерина — експертка з комунікацій, вікіпедистка, а віднедавна також членкиня Правління «Вікімедіа Україна».

«Я в Україні. Живу і працюю тут як спеціалістка з міжнародних комунікацій та співзасновниця кількох проєктів. Як і для багатьох українців, життя часто обертається навколо графіків відключень, павербанків, оптоволоконного інтернету та планування роботи з огляду на блекаути. Емоційно стає дедалі важче. Відключення, атаки дронів і ракет, постійний стрес, психологічний стан рідних, друзів і колег та ситуації, що розгортаються у наших стрічках новин, — усе це створює перманентну напругу. Треба бути сильною і не здаватися. Але часто це означає перебувати в постійному стані готовності, без реальної можливості повноцінно розслабитися.

Після майже чотирьох років повномасштабної війни чітко бачу, як глибоко вона впливає на тіло й психіку: стрес, тривожність, проблеми зі сном, вигорання, емоційні підйоми й спади, які іноді ледь помітні, бо організм просто переходить у режим виживання. Мені також довелося переїхати до іншого міста й організувати належні умови для роботи, зокрема підключити оптоволоконний інтернет, щоб залишатися на зв’язку та продовжувати робити свій внесок.

При цьому, продовжую редагувати Вікіпедію. Не завжди так багато, як раніше. Але свідомо виділяю для цього час, адже ця діяльність допомагає мені тримати фокус і відчуття змісту в тому, що відбувається.

Мені подобається створювати й покращувати статті про видатних жінок та особистостей, які надихають. Пишу про науковиць, письменниць, орієнталістів, ментальне здоров’я, музику, технології, стартапи, кіно та книжки. Активно редагую українську Вікіпедію й часто перекладаю статті з англійської, французької, іспанської, італійської, німецької та інших мов. Також ділюся українськими темами з читачами, які розмовляють іншими мовами.

Цього року вже другий рік поспіль беру участь в оргкомітеті проєкту “(Не)відомі жінки у Вікіпедії”, брала участь у Місяці Азії, та тижні Житомирщини. Участь у проєктах Вікімедіа стала для мене заземлювальною антистресовою практикою. Вона дає можливість робити щось цінне й конкретне. Ти створюєш або покращуєш статтю, публікуєш її — і розумієш, що хтось в іншій частині світу може прочитати її завтра й дізнатися те, що вчора було недоступне. Це просте усвідомлення стає стимулом працювати далі.Це також дає відчуття контролю в реальності, яка часто здається некерованою. Мої дії призводять до відчутного результату. У часи невизначеності це відчуття має значення».