19 березня 2026 року, після понад 20 років безперервної роботи, припинила своє існування одна з найбільших онлайн-бібліотек української літератури — Чтиво.

Цей проєкт розпочався як невелика ініціатива і з часом виріс до величезної українськомовної бібліотеки: станом на червень 2025 року сайт містив понад 87 тисяч різноманітних публікацій, від сучасної літератури до творів, що вже перебувають у суспільному надбанні.

Чтиво було цінним ресурсом для читачів та дослідників, які шукали видання українською, особливо ті, що вже неможливо було придбати у магазинах. Деякі автори та перекладачі навіть завантажували власні роботи, аби дати до них доступ читачам. Що ж до видань у суспільному надбанні, то їх часто можна було віднайти лише тут і ніде більше, адже певні ентузіасти займалися скануванням та завантажували кінцеві файли лише у цю бібліотеку.

Однак попри важливу місію сайту, все ж на ньому публікувалися також і твори, що захищені авторським правом, без прямого дозволу правовласників. Чтиво стало предметом критики серед представників українського книжкового ринку: наприклад, видавця Олексія Жупанського. Як сформулював письменник та військовий Остап Українець, «у випадку Чтива на всяку благу місію було вкрай нахабне піратство». 

Ця ситуація знову підіймає питання про потребу української онлайн-бібліотеки, що міститиме лише твори, які не захищені авторським правом, аби не опинитися під загрозою закриття від правовласників. Якраз таким проєктом і є Вікіджерела.

Вікіджерела — це відкрита онлайн-бібліотека, що керується Фондом Вікімедіа. У проєкті розміщуються книжкові видання, періодика, документи та інші тексти, які перебувають у суспільному надбанні або публікуються під вільною ліцензією.

Нові тексти у проєкт додаються лише за умови наявності сканованого файлу друкованого видання. Коли цей файл завантажений, користувачі починають посторінково транскрибувати зміст видання, а опісля ці транскрипції стають доступними для читачів.

Завдяки цьому читати й досліджувати твори стає набагато зручніше. Текст подано в зручному цифровому форматі, і водночас ви завжди можете в один клік переглянути оригінальну відскановану сторінку книги, щоб побачити, як вона виглядала у друці, чи звірити інформацію.

Вікіджерела беруть скановані файли із різноманітних джерел, серед них було зокрема й Чтиво. Завдяки цьому ресурсу, свого часу на серверах Wikimedia Commons було збережено 1101 видання і зараз вони доступні для подальшого опрацювання.

Одним із таких видань, наприклад, є праця Володимира Антоновича «Чари на Українї», опублікована 1905 року, яка вже повністю опрацьована та доступна для читачів за посиланням.

Іншим прикладом є переклад твору «Шагреньова шкура» Оноре де Бальзака 1929 року, який теж уже доступний для читачів у Вікіджерелах.

Звісно, технічно Вікіджерела вимагають більше уваги — потрібно не лише завантажувати оцифровані файли, але й переводити їх у текстовий формат, вичитати та правильно оформити. Однак саме волонтерські ініціативи роками допомагають новим дослідникам та зацікавленим знаходити ті рідкісні видання, які неможливо знайти просто в інтернеті. Кожне, навіть невелике, але постійне долучення допоможе бібліотеці розвиватися, а гарантій, що Вікіджерела не зникнуть одного дня з інтернету, значно вищі.
Якщо ви зацікавилися — можете розпочати свій шлях у цьому проєкті з перегляду відеоуроків: https://w.wiki/BENq