Юрій Пероганич, виконавчий директор громадської організації “Вікімедіа Україна”, – про початок роботи у Вікіпедії, брак редакторів та плани щодо найбільшої енциклопедії країни

 Сьогодні Вікіпедія відзначає дванадцяту річницю – її створили 15 січня 2001 року. Її український варіант з’явився на кілька років пізніше – 30 січня 2004 року. Відтоді обидва ресурси є одними з найпопулярніших ресурсів світу (відповідно й України). Сьогодні це найбільший та найавторитетніший онлайн-довідник, який не припиняє розширюватися та удосконалюватися. Що найважливіше, у Вікіпедії можна знайти інформацію про речі, які щойно з’явилися, на відміну від дуже консервативних друкованих енциклопедій.

Про те, якою українська Вікіпедія ввійшла у 2013-й рік, а також про плани її творців ми дізналися у виконавчого директора громадської організації “Вікімедіа Україна”.

– Чи можете пригадати, як починалася українська Вікіпедія? Як ви потрапили до цієї спільноти?

– Той період, коли все починалося, чесно кажучи, я не застав. Перший досвід мав 2006-го року, коли спробував написати статтю про себе. Її видалили, і я залишив це заняття на кілька років. Повернувся у 2009-му й почав писати статті про ІТ-компанії. Їх теж видаляли, тоді я вирішив боротися за них. Поки боровся, вивчив правила. На сьогодні я започаткував понад 1 800 статей і відредагував близько 12 тисяч статей.

Вікіпедія складається із кількох елементів. Це насамперед сайт (енциклопедична система із хостингом, програмами). А ще є спільнота людей-редакторів, є організація, що володіє сайтом, – фонд “Вікімедіа”, що в Америці. В Україні є його відділення, директор якого – я. Наше завдання полягає у розвитку спільноти, збільшенні кількості редакторів, адже якість Вікіпедії залежить від того, скільки людей її редагує. Це один із ключових показників. Потрібно, аби якомога більше людей зробили хоча б маленьку правку, надали якісь унікальні знання… Якби усі, хто читає сьогодні Вікіпедію, зробили по одній правці, то ми б за два дні зробили те, що вдалося за дев’ять років. Але, на жаль, люди споживають інформацію, не надто задумуючись над тим, звідки вона береться. Віддячити ж за неї зовсім просто – щось підправити, щось додати…

Вікіпедія – це не лише енциклопедія, а й потужний інструмент співпраці: кожна людина щось принесе –  є щось потрібне й важливе. У нас в Україні існує поняття толоки, коли люди разом збираються та (умовно) за день будують хату. Ось Вікіпедія – дуже схожий проект.

– Нещодавно стало відомо, що британська Вікіпедія втрачає кваліфікованих редакторів. Якою є ситуація в Україні? Достатньо тих, хто пише?

– Кількість відвідувачів української Вікіпедії зростає дуже швидко. Ми перебуваємо на одному з перших місць у світі за темпами росту відвідування. Ще донедавна місячний рекорд перегляду сторінок становив 50 мільйонів, а вже у грудні 2012-го подолав 76-мільйонну позначку. Загалом за підсумками року кількість відвідувачів зросла на 50%.

А от кількість людей, які редагують Вікіпедію, збільшується значно повільніше. Було дві тисячі осіб, на початок 2013-го стало дві тисячі двісті. Це ті люди, які за місяць зробили хоча б одну правку. Тих, хто вносить значніші правки, ще менше. Якби збільшилася кількість редакторів, ми б значно швидше покращували і обсяг енциклопедії, і її якість. Тому проблема справді є. Хоча про зменшення кількості редакторів не йдеться, як у британській версії, але наявне зростання нас не задовольняє.

– Чи можливо узагальнити, яким є типовий редактор. Найчастіше це хто? Студенти, науковці?…

– Редактори є дуже різними. Є і студенти, і школярі, і пенсіонери. Здебільшого це чоловіки віком до тридцяти років. Аби виправляти, треба мати вільний час. Редакторами є люди, які або ще здобувають освіту, або вже “віддають, що знають”. Ми не проводили спеціальних досліджень, аби виявити їх, тому говорити важко, однак років п’ять тому подібне дослідження провели американці. Вони дійшли висновку, що 90% редакторів – чоловіки до 30 років.

– Чи часто користувачі вносять хуліганські правки, зміни відверто політичного, ідеологічного характеру?

– Оскільки це вільна енциклопедія і до неї писати може будь-хто, трапляється всяке. Але це не проблема, адже у Вікіпедії фіксується все, тому завжди можна повернутися до будь-якої із попередніх версій. Систематичних хуліганів у нас дуже швидко блокують – вираховують чи за ip-адресою, чи за обліковим записом (“ніком”). Статті, які часто зазнають такого вандалізму (як-от про Олега Тягнибока, “Свободу”, голодомор, волинську трагедію) ми захищаємо, тому їх правляти дозволено не всім. Таке право мають лише редактори, які отримали обліковий запис та пропрацювали у Вікіпедії чотири дні. На п’ятий день вони набувають права редагувати будь-що.

– Нещодавно фонд “Вікімедіа Україна” підписав договір із Київським політехнічним інститутом. Чи плануєте і надалі співпрацювати із університетами країни задля кращого поповнення енциклопедії?

– Із КПІ ми підписали договір 11 січня, а перед тим уклали подібний із університетом Шевченка. Віддавна співпрацюємо із Львівською політехнікою й низкою інших університетів. Наприклад, не так давно підписали угоду із Сумським університетом, із Харківським, із університетом у Переяславі-Хмельницькому. Наскільки така форма співпраці розвиватиметься, залежить від кількості добровольців, адже у нас вся робота провадиться на добровільних засадах. Знайдуться волонтери або зацікавлені зі сторони певного вишу – ми розглянемо усі пропозиції. Ми відкриті не лише для вузів. Ми співпрацюємо з бібліотеками, галереями, музеями, архівами. Наприклад, Інститут історії академії наук України нещодавно надав нам право на використання інформації з їхнього сайту. А там в електронному вигляді розміщено близько семи тисяч статей, що стосуються історії України.

– На початку січня закінчився конкурс, присвячений Закарпаттю. Які заходи будуть наступними?

– Це точно ще не відомо. У нас є пропозиції щодо проведення конкурсу, що стосується доброчинності (хоч такий ми вже проводили). Завтра (сьогодні – “Пошта”) ми оголосимо про новий проект фонду “Вікімедіа”, який розвиватиметься паралельно із Вікіпедією. Називатиметься він Віківояж, хоча ми ще не визначилися із українською назвою. Можливо, він у нас матиме назву Вікімандрівка або якусь іншу. Суть така ж, як у Вікіпедії, але там буде більше інформації для туристів про готелі, кав’ярні, місцеві пам’ятки, музеї. Але знову нам потрібні добровольці для наповнення української версії. Сплата за написання статей не відповідає політиці фонду. Якщо ми почнемо платити комусь одному, це одразу ж демотивує інших писати безкоштовно. Вікіпедія – проект безкоштовний, благодійний. Цим вона і приваблює користувачів.

Назарій Тузяк.