У 2013—2014 роках «Вікімедіа Україна» реалізувала проєкт з оцифрування унікальних записів українських пісень, дум та інструментальних композицій у виконанні лірників та кобзарів, а також голосів Філарета Колесси і, найбільш ймовірно, Лесі Українки. 

Ці записи були зроблені протягом 1904—1910 років та записані на фонографічних валиках, що зберігалися у приватній колекції фольклориста та композитора Філарета Колесси. Вони стали результатом спільної праці Лесі Українки, Климента Квітки, Опанаса Сластьона, Олександра Бородая та самого Колесси.

На записах зафіксовано спів одинадцяти виконавців: це Гнат Гончаренко, Петро Древченко, Микола Дубина, Остап Калний, Михайло Кравченко, Платон Кравченко, Іван Кучеренко, Степан Пасюга, Явдоха Пилипенко, Антін Скоба, Опанас Сластьон.

Оцифрування фонографічних записів виконано в Інституті проблем реєстрації інформації, а опрацювання, каталогізацію колекції та ідентифікацію фонограм здійснила етномузикознавиця Ірина Довгалюк.

«Цю ідею подав і від початку до кінця прослідкував її виконання Юрій Булка, дописувач Вікіпедії українською мовою, музикант, активіст руху за вільну культуру. Він не тільки домовився з усіма залученими, включно зі спадкоємцями Колесси, а й транспортував оцифровані валики назад із Києва до музею, що за звичайних умов могло б бути чимось дуже звичним, але під час Революції Гідності наприкінці 2013—на початку 2014 року перевезення ящиків із незрозумілими циліндрами було ризикованим — це все виглядало як піротехніка…», — прокоментувала Наталія Тимків, адміністраторка розділу Вікіпедії українською мовою.

Проєкт реалізували 10 років тому, але він залишається актуальним, особливо зважаючи на необхідність зберігати, оцифровувати та популяризувати українську культуру не тільки в Україні, а й у світі. Юрій Булка, ініціатор, розповів про своє бачення так:

«У мене дуже давно було відчуття, що культуру, і зокрема українську культуру як таку, яка непропорційно мало висвітлена, потрібно засвідчувати — тобто документувати, робити видимою, фіксувати, і робити універсально доступною, а не лише абстрактно говорити про неї.

Культура повинна говорити сама за себе, усією своєю складністю і багатогранністю.

Зараз, коли проти України ведеться неоімперська загарбницька геноцидальна війна, ідеологічно базована на запереченні існування цієї культури, це відчувається ще більш очевидним і базовим.

Понад 100 років тому Леся Українка, Климент Квітка, Опанас Сластіон, Філарет Колесса та інші зафіксували у формі авдіозаписів та пізніше нотних розшифрувань важливий пласт української культури — мистецтва кобзарів і лірників.

Я дуже радий, що нам вдалося оцифрувати і зробити ці записи  доступними».
Запрошуємо вас послухати записи та дізнатися про проєкт більше на його сторінці у Вікісховищі.