Темпи написання взірцевих статей в українській Вікіпедії настільки зросли, що тепер у нас є цілі серії «добрих» чи «вибраних» статей. Однією з них є статті про трьох братів Коссаків з Дрогобича, які були активними учасниками українських визвольних змагань під час Першої світової війни та Української революції — Григорія, Василя та Івана. Історик, політолог та патрульний української Вікіпедії Андрій Бойда є автором чи співавтором усіх трьох статей. У замітці для блогу «Вікімедіа Україна» він розповів про цей «перший генеалогічний феномен» української Вікіпедії: як велася робота над цими трьома статтями і які плани надалі.

Відколи я запустив спільно з однодумцями біографічний проєкт про відомі постаті з Легіону УСС, я б не міг подумати, що він набере таких обертів. Якщо ще буквально з рік тому була ідея на покращення декількох статей до рівнях «добрих», то зараз «добрими» і «вибраними» є уже 13 публікацій. Останні з трьох — це троє братів Коссаків з Дрогобича, які воювали в Легіоні УСС в 1914 — 1918 роках, а також по-різному були дотичними до УГА і в 1920-х стали політемігрантами в радянській Україні. Досліджувати їх я почав за сприяння мого колеги Вячеслава Мамона, який ще з осені 2025-го пропонував взятись за цих трьох постатей минулого.

Власне, хто такий Григорій Коссак, я чудово знав ще зі шкільного періоду. Багато в чому тут допомогла книга-альбом про легіон, яку я купив у Тернополі в червні 2015-го. Хто б міг подумати, що тоді мені доведеться і самому докластись до вивчення історії Легіону УСС шляхом дослідження постатей, які там служили. Біографії завжди цікаві тим, що вони можуть бути як взірцем мужності чи кар’єрних висот, так і прикладами для того, щоб не повторити чужі помилки. Тому я часто обираю якраз таких постатей, які не є однозначними. Для читача це хороший магніт для проведення часу. Для автора у Вікіпедії — чудова нагода встановити істину там, де її часто не може знайти академічний історик.

Ідея роботи над трьома братами Коссаками виникла в ході дискусії довкола мого проєкту про статусні біографічні статті. Оскільки це часто є великою командною роботою, то в нашім невеличкім колективі є різні думки щодо наступних тем. Наприклад, ми все не можемо почати роботу над Дмитром Вітовським, почати таке ж переоформлення і доопрацювання біографій братів-близнюків Петра і Василя Дідушків, довести до пуття життєпис Франца Кікаля — єдиного неукраїнського командира Легіону УСС, започаткувати сторінку про Теофіля Мойсейовича… А часу і не завжди на все є. От навіть з тими ж підписами людей (наприклад, Юліана Гоїва), які ми з Вячеславом вводимо у загальний доступ. То техніки під рукою нема, то на оформлення часу бракує, а інколи і самого підпису нема. Хоча шкода — це вкрай цікава процедура, яка дозволяє додатково вивчити людину за почерком.

То я ж дійшла справа до Коссаків? Спершу ця ідея була ще влітку, коли я цілком серйозно подивився на ту роботу, яку ми командно робили над Юліаном Гоївим і як ця праця почала переростати в щось більше. Довгий час я, Вячеслав і патрульний Honcharovv13 вважали, що серед наявних тоді двох з чотирьох братів Коссаків, які воювали в УСС, варто зробити статусну статтю саме про Григорія. Окрім того, що він був командантом Легіону, корпусним командиром УГА і комбригом РСЧА, ця постать ще при житті викликала неоднозначні оцінки серед своїх сучасників. Для когось він був героєм, для когось офіцером, який зганьбив себе відносно підлеглих, для інших — зрадником, який відійшов від своїх поглядів. Мало кому спадало на думку, що ця людина була такою ж обманутою ідеологією особистістю, яких було сотні тисяч у міжвоєнну добу. Тому й коли почалась робота над створенням гідного тексту про Григорія Коссака, ми брали до уваги різні оцінки його постаті в історіографії. Вказували також і погляди цього діяча.

Окрім того, що для праці над біографією Григорія взяли фотографії з фотоархіву Легіону УСС, який створив діаспорний діяч Василь Лопух, а основні дані почерпнули з книги Романа Тарнавського. Бориславський краєзнавець, який лише недавно отримав сторінку про себе у Вікіпедії, був для мене відомий ще з 2022-го. Десь у той період я почув, що про легендарну в Дрогобичі династію Коссаків видали серйозну книгу. Вже у перший рік свого видання (2021), вона стала по-справжньому дефіцитною. Чи була ця книга десь в бібліотеках — я не знав. Тому для початку я спробував знайти її.

Оскільки електронного варіанту книги в доступі не було, довгий час я просив колегу-аспіранта з Дрогобича фотографувати окремі її сторінки. З урахуванням того, що такі фотокопії часто були мені незручними, я все-таки попросив знайти його хоча б один примірник. Як на диво, але в його рідному місті цей примірник був. Я не вагаючись домовився про доставку. Усі нюанси з пошуком і доставкою ми з колегою Назаром вирішили за кілька днів. Тому тут можна і йому подякувати за оперативність, яку він здійснив у цій серйозній справі. Попередньо він вже допомагав мені з матеріалами і надав свою книгу для статусної статті про Михайла Мінчака — старшину УСС і одного з перших українських командирів штурмових загонів. 

Отримана книга Тарнавського відкрила перед мною одразу кілька можливостей. По-перше, я вирішив, що стаття про Григорія Коссака цілком заслужено може вийти і на статус вибраної. Голосування з цього приводу триває і досі. По-друге, при переписуванні та переоформленні статті про Григорія, я паралельно створив статтю про Василя Коссака — поручника УГА і брата Григорія та Івана Коссаків. Окрім того, що його постать така ж неоднозначна і водночас дуже цікава, як і в його старших братів, завдяки архіву УСС вдалось побачити його фото в різні роки та на різних локаціях. 

Схожим чином наповнювалась і біографія Івана Коссака — найстаршого з обраної для напрацювання трійки Коссаків, який був сподвижником Михайла Грушевського, опікувався полоненими українцями в Італії, брав героїчну участь в обороні Жовкви в 1919-му і через коротке життя фактично не встиг стати кимось ще більш видатним. Звісно, що в певному сенсі він уникнув тієї важкої участі в репресіях, яких зазнало його два молодших брата і племінник в 1937-му та 1939-му роках у різних частинах СРСР. Правда коли ми з колегами наповнювали кожну з трьох статей, то, наприклад, фотографії могили найстаршого з Коссаків знайти не вдалось. А може вона і не збереглась? Хто ж його знає…

Проєкт з Коссаками є справді унікальним. Це не лише чудова командна робота, а в першу чергу — заповнення білих плям на тлі української Вікіпедії. Створення статті про Василя Коссака, якої не було — це і виправлення помилок, яких допускали попередники. Звичайно, що відносно кожного з цієї родини можна ще багато чого знайти, дослідити і уточнити в майбутньому. Наприклад, італійський період в житті Івана Коссака фактично не є дослідженим. Хоч і зараз є уже в доступі архів ЗУНР, його належне опрацювання ще не було реалізоване. Можливо цьому не сприяє людська зайнятість буденністю і брак вільного часу на улюблену справу? Цілком. Так само немає ширшого висвітлення підпільного періоду в житті Василя Коссака. Схожим чином не розкрито всіх обставин і хронології конфлікту між Грицем Коссаком і його старшинами в Легіоні УСС. Так само, як ще немає підпису Василя Коссака на Вікіпедії, немає і біографії наймолодшого з братів в УСС — Тараса, який у праці Тарнавського був описаний скромно.

Так чи інакше, але наша генеалогічна ініціатива з братами Коссаками досі працює. Для когось це буде цікаве чтиво на вечір, для когось спроба знайти себе, а для мене — це мотивація писати книгу про історію трьох інших братів в Легіоні УСС — Юліана, Євгена і Омеляна Гоївих.