Продовжуємо рубрику #наша_команда, у якій знайомимо вас із командою «Вікімедіа Україна». Сьогодні розповідаємо про Назара Коцура — консультанта з розвитку українських Вікіджерел!

До вікіпроєктів Назар долучився у 2020 році. Спочатку робив невеликі редагування у Вікіпедії, але основним напрямом його внеску став український Вікісловник. Його зацікавила ідея відкритого словника, який може доповнювати кожен і кожна.

Назар довгий час створював і доповнював словникові статті українською та англійською мовами, а після вступу на японську філологію до Львівського національного університету імені Івана Франка у 2022 році почав працювати ще й над японськими словами. Кілька років поспіль він був одним із найактивніших редакторів проєкту.

У 2021 році Назар відкрив для себе Вікіджерела. Тоді його почав цікавити український правопис і те, як він змінювався протягом років. Вичитування книжок стало для нього можливістю не лише зробити їх доступними для читачів, а й дослідити мову минулих епох та простежити, як вона змінилася до сьогодні.

Згодом захоплення Вікіджерелами настільки зросло, що тепер саме в цьому проєкті Назар робить майже весь свій внесок. Особливу увагу приділяє збереженню культурної спадщини та питанням авторського права.

Приблизно у 2025 році Назар почав долучатися до організації конкурсів із вичитування у Вікіджерелах і проводити заходи для залучення нових користувачів. Він продовжує працювати в цьому напрямку, зокрема над технічними рішеннями, які мають спростити редагування для учасників проєкту. З початку 2026 року співпрацює з нами як консультант із розвитку Вікіджерел (детальніше про цю позицію можна прочитати тут).

Вичитувати старі видання Назару не набридає: у Вікіджерелах досі чимало текстів, які залишаються поза увагою. Особливо його захоплюють буденні історії з життя людей, зафіксовані в періодиці, та те, як сучасники сприймали події свого часу. Наприклад, на сторінках старих видань можна побачити, як писали про українські визвольні змагання. І це лише частина цікавого, що можна відкрити для себе завдяки історичним текстам.

Серед художніх творів, які запам’яталися Назару, — переклад оповідання Конана Дойля «Кровавий шлях» 1908 року. Особливо його вразила передмова, у якій видавці пояснили, чому вирішили опублікувати твір українською: «Хоч ми пересьвідчені, що надто великої вартости лїтературної, пригоди Шерльок-Гольмса не мають, та друкуємо їх в тій цїли, щоб не давати українській публицї нагоди кормити ся польськими перекладами тай своїм грошем збогачувати русиноїдну польську пресу».