Продовжуємо висвітлювати історії українських вікімедійців та вікімедійниць під час повномасштабної війни. Якщо ви хотіли б розповісти про себе — заповніть анкету за посиланням. Більше історій читайте за посиланням.

Сергій Мартинюк (Світогор Лелеко) — громадський та політичний діяч, письменник, поет, журналіст, краєзнавець, активний вікімедієць та військовослужбовець Ірпінської територіальної оборони. До повномасштабної війни Сергій працював викладачем циклової комісії з журналістики Київського фахового коледжу Приватного Вищого Навчального Закладу (ПВНЗ) «Університет сучасних знань». 

Початок російського вторгнення 24 лютого Сергій зустрів у Ірпені. Того ж дня, розповідає він, добровольцем із власною мисливською зброєю приєднався до Сил територіальної оборони у своєму місті.

Під час боїв за Київщину Сергій весь час залишався Ірпені. Воювати доводилося без шоломів та бронежилетів, у цивільному одязі:

«У мене була власна мотивація — я захищав свою землю, свою родину, свій дім. Я не мав права не боронити свій дім і свою родину. Вважаю, що це обов’язок кожного справжнього чоловіка.

Ми чудово розуміли, якщо впаде Ірпінь, то впаде і Київ. Тому стояли на смерть. Ми чудово розуміли, що за Україну треба вбивати, а не гинути. Смерті не боялися. У 2018 за мого авторства вийшла книга під назвою: “Народжені перемагати, або краще померти стоячи, ніж жити на колінах”».

Як журналіст, Сергій на своїй сторінці в ФБ і на сайті заснованого ним Благодійного фонду «Лелеко» веде репортажі з центру Ірпені, який він традиційно починає словами «Добрий вечір всім гідним і незламним».

Про Сергія писали військові кореспонденти. Для прикладу, 5 травня на сайті АрміяInform вийшла стаття та репортаж, а 12 травня — стаття на сайті Літературна Україна.

Сергій розповідає, що уже давно говорив про неминучість повномасштабного вторгнення: «Про те, що буде війна, я знав ще два роки тому. Тому ми готувались, я зустрічався з міськими головами Ірпеня і Бучі. Попереджав їх, що буде війна і треба готувати загони територіальної оборони. В Бучанському військкоматі зустрічався з керівництвом і говорив те ж саме про війну. На жаль, тоді на мене дивились як на божевільного і до уваги мої перестороги не взяли».

В Спілці офіцерів України Сергій Мартинюк також активно впроваджував ідею створення місцевих загонів ТрО. З ірпінчанином Сергієм Забавським проводив підготовку та вишколи для добровольців в Ірпінському ліцеї. Сергій згадує, що багато з цих хлопців першими вступали в бій проти російської армії: «Я пишаюсь першими добровольцями. Вони сучасні герої. Вважаю, що саме битва за Ірпінь стала вирішальною. Саме тут в Ірпені і Приірпінні пишеться новітня історія світу. Вона вже написалась, тільки світ цього ще не відчув».

У боях за Ірпінь Сергія двічі контузило, але він не випускає зброї з рук та продовжує нести службу у складі Ірпінської ТрО. 

Публікуємо вірш, написаний Світогором Лелеко (Сергієм Мартинюком) 8 січня — 16 березня 2022 року:

Зніму з душі холодну лють війни.

І втому там залишу на війні

Усмішками сяють зачаровані зірки

Я повернувся звідти, ми живі.

Я сьогодні приятелюю з Перемогою

Поміж мертвих і живих промовляю

Ірпінь моє серце з тобою

Україно моя сила гарує в тобі.

Слава Україні.

Московити. І не мрійте, важко збирати

Вибиті зуби — поломаними руками.

Героям слава.