Авторка допису: Мар’яна Сеньків
2 грудня в Києві відбувся перший Конгрес корінних народів України — важлива подія, що об’єднала кримських татар, караїмів і кримчаків, які є невід’ємною частиною українського суспільного, культурного та історичного простору.
Його організувала Державна служба України з етнополітики та свободи совісті разом з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим, Меджлісом кримськотатарського народу та іншими організаціями корінних народів.
Від «Вікімедіа Україна» у Конгресі взяла участь членкиня Правління Мар’яна Сеньків, відповідальна за підтримку розвитку кримськотатарської Вікіпедії, яка поділилася своїм досвідом у цьому дописі.

Фото: Марія Сидорчук, CC BY-SA 4.0
Важливою частиною участі стали обговорення майбутньої співпраці з представниками караїмської та кримчацької громад. Під час конструктивної розмови з Оленою Арабаджи, представницею караїмської спільноти, узгодили партнерство між «Вікімедіа Україна» та Спілкою караїмів України. Зокрема, домовилися про створення спеціальної номінації, присвяченої караїмським жінкам, у межах конкурсу в українській Вікіпедії «(Не)відомі жінки у Вікіпедії 2025-2026». Також у рамках цього конкурсу є спеціальна номінація «Кримськотатарські жінки», організована спільно з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим.
Поспілкувалися з представниками кримчаків — Тетяною Косецькою та Вячеславом Ломброзо, які відкривають перспективи для нових спільних ініціатив, спрямованих на популяризацію історії та культури кримчацького народу у Вікіпедії й українському інформаційному просторі.
Значущою була зустріч з Такаші Хірано — однією з ключових постатей, що стояли біля витоків кримськотатарської Вікіпедії.

Фото: Мар’яна Сеньків, CC BY-SA 4.0
Конгрес став успішним майданчиком для змістовних доповідей, глибоких дискусій і демонстрації єдності та відданості Україні. Захід підкреслив важливість реальної імплементації Закону «Про корінні народи України» та нагальну потребу у створенні додаткових механізмів — від визнання представницьких органів до розробки окремих державних стратегій.
Виступи закордонних спікерів додали міжнародного масштабу й показали, що питання українських корінних народів — це не лише внутрішня проблема, а частина глобальної боротьби за права корінних народів у всьому світі.

«Найбільше мене вразили виступи учасників панельної дискусії, присвяченої голосам корінних народів України у світі, модераторкою якої була Людмила Коротких — перша кримська татарка, що у квітні цього року взяла участь у сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів. У межах дискусії були представлені, зокрема, виступи Біналакшмі Непрам, радниці з питань корінних народів Інституту миру США, яка поділилася власним досвідом правозахисної діяльності для корінних народів штату Маніпур в Індії, де вона народилася, а також Кеннета Діра — представника клану Ведмедів племені мохок із території Канаваке (Канада), відомого діяча руху корінних народів за свої права. Звісно, кожен корінний народ у світі має унікальну історію та власний досвід, однак між ними простежується й багато спільного — передусім у питаннях збереження ідентичності, культурної самобутності та захисту базових прав. У цьому контексті особливо важливо, що Україна отримує підтримку у сфері захисту прав корінних народів на глобальному рівні.
Під час заходу я також познайомилася з Наталією Олійник — координаторкою спільного проєкту Ради Європи та Європейського Союзу “Підтримка впровадження європейських стандартів щодо боротьби з дискримінацією та прав національних меншин в Україні”, і сподіваюсь у майбутньому обговорити потенційні напрями співпраці» — розповіла Мар’яна.
Детально про виступи під час усіх п’яти панельних дискусій можна прочитати у підсумковому тексті на сайті Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, з яким «Вікімедіа Україна» активно співпрацювала протягом цього року. Фотографії з заходу можна переглянути на Вікісховищі за покликанням.
Ну звісно, редактори Вікіпедії колективно вже раз були долучилися до захисту права одного з корінних народів Україні – а саме ромів – щодо їхнього права називатися не лайливою, дискримінаційною назвою “цигани“, а самоназвою, підтвердженою міжнародними правовими документами: “роми“. Нагадайте мені, яку саме назву вдалося відстояти групі більш досвідчених редакторів? Ні, ви не вгадали. Статтю про цей народ все-таки назвали “цигани” і всі пов’язані також попереназивали. Мотивували тим, що дядьки з сусіднього села краще знають… Ну і традиційні, фольклорні джерела, наприклад приказки типу “Крутить, як циган сонцем” та інші… Міністерство освіти вчить дітей ромської мови, а Вікіпедія все підчищає під “циганську“. Ну і загалом у нашій традиційній культурі повно гарних зразків солідарності з цими народами. Ось історична пісня “Биймо, браття, бусурманів” недавно звучала на моєму улюбленому фестивалі. До речі, майже одразу за кримськотьатарським танцем! Б’ємо – значить любимо. Правда?
ПодобаєтьсяПодобається