Вікімедіа Україна

У суботу, 21 листопада, об 11:30, у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику церемонією нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» відкриється виставка найкращих світлин пам’яток культури та природно-заповідного фонду України.

Представники Вікіпедії нагородять переможців конкурсу, присвяченого збору фотографій пам’яток культури, архітектури, археології та історії – «Вікі любить пам’ятки». Проект спрямований на створення повної інформаційної бази про культурну спадщину України та світу, включаючи статті у Вікіпедії та фотографії підохоронних об’єктів.

Організатори заходу: громадська організація «Вікімедіа Україна» та Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник.

Місце проведення: м. Київ, вул. Лаврська 9, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (перший ярус Великої лаврської дзвіниці).

Контакти:
press@wikimedia.in.ua
+38 096 916 07 19 — Олена Захарян, голова прес-служби ГО «Вікімедіа Україна».
+38 096 150 32 91 — Наталія Тимків, виконавчий директор «Вікімедіа Україна».
+38 044 406 63 59 — Олег Топилко, начальник відділу музейно-освітньої роботи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Допис із серії статей «Що ми навчилися» з блогу Вікімедіа про важливі уроки, засвоєні спільнотами з різних країн світу.

Учень працює над експериментом. Фото MILOS ALEKSANDRIC, на умовах ліцензії CC-BY-SA 4.0.

Однією з речей, які подобаються Неді Сумаков у відвідуванні Наукового центру Петніци (PSC) — це доступ до професійного обладнання та людей, що займаються фотографією, а також атмосфера розслабленості під час роботи. «Фотолабораторія доступна 24 години на добу!» — каже вона.

Студенти працюють над знімками. ФотоIvanaMadzarevic, на умовах ліцензії CC-BY-SA 4.0.

PSC — автономна й незалежна організація, що займається розвитком наукової культури, наукової грамотності, освіти й культури. Упродовж року PSC організовує різноманітні практичні заняття та тренінги, які приваблюють велику кількість старшокласників — тож однією з цілей Вікімедіа Сербія (WMRS) було стати їх партнерами. Оригінальна ідея полягала у тому, щоб провести перше практичне заняття у Петніці, яке у результаті вилилось би там у діючу програму.

З цим на думці, ми спланували Вікіфотошколу — триденну фотошколу з лекціями та практичними заняттями, організованими у Науковому центрі Петніци, для всіх учасників, зацікавлених в отриманні навичок зйомки хімічних експериментів.

Практичне заняття у Петніці. Фото IvanaMadzarevic, на умовах ліцензії CC-BY-SA 4.0.

Нашою ціллю було створити високоякісний мультимедійний контент у Вікісховищі на тему, що була не дуже добре висвітленою у проекті. Ми потім мали включити його до статей Вікіпедії для оживлення наших головних цільових груп та знайомства їх з ліцензіями Creative Commons та вікіпроектами. Ці цільові групи включали не лише учнів, а й вчителів та співробітників, які можуть бути залучені до просування місії Вікімедіа.

Наше пояснення проекту почалось з людей, що прийшли до Петніци: вони мають схожу з багатьма у русі Вікімедіа мотивацію, яка полягає в тому, що студенти не отримують винагороду за заняття (відвідувати не обов’язково й вони не отримують оцінок). Вони просто приходять вчитися і покращувати свої навички. Ми також припустили, що навчання цих цільових груп використанню Вікісховища та ліцензій CC є першим кроком до подальшої співпраці. Ми сподівались, що це дасть нам багато мотивованих волонтерів, які здатні працювати у Вікіпедії чи Вікісховищі.

Урок, яким поділились: коли фокусуєтесь на прирості вмісту, знайдіть баланс між якістю й охопленням

Упродовж трьох днів учасники відвідували лекції та практичні заняття з фотографії, проектів WMRS, Вікісховища та ліцензій CC. Ідеєю було, щоб кожна особа успішно обрала ліцензію й зробила внесок у Вікісховище принаймні одною роботою гарної якості й використала цей контент у якомусь іншому проекті Вікімедіа.

На запитання про ставлення до вікіпроектів, Неда каже, що вона їх підтримує, оскільки вони можуть бути корисними для молодих людей: «Спочатку у мене були проблеми із завантаженням фотографій до Вікісховища, однак я швидко зуміла вирішити цю проблему завдяки допомозі наставника», — стверджує вона. Практичні заняття пройшли чудово, атмосфера була прекрасною, учасники були дуже зацікавлені в отримати знання від своїх лекторів. Найдивовижнішою річчю для них було використання своїх фото у статтях Вікіпедії не лише сербською, а й іншими мовами.

Нам вдалось отримати високоякісний вміст, оцінений як інструментом «Гарні фотографії» Вікісховища, так і професійними фотографами через аналіз фото у самій фотошколі.

Фото Kjovana, на умовах ліцензії CC-BY-SA 4.0.

Хоча ми й досягли нашої цілі щодо збільшення кількості вільного вмісту на Вікісховищі, ми не отримали так багато фото на Вікісховищі, як ми передбачали.^[1]

Учасники були дуже зацікавлені у якості фотографій, тому варіант завантаження неідеальних зображень навіть не розглядали. Хоча інструктор і показував їм, як редагувати фото під час практичного заняття, а також покращувати їх якість, не було достатньо часу редагувати кожне фото. Ми пояснювали, що гарна якість фотографій є плюсом, однак також є істинним те, що фото звичайної якості є кращим варіантом, ніж відсутність фото взагалі. Попри це, вони вирішили, що кращим варіантом буде завантаження фото після їх редагування, однак після завершення практичних занять учасники не затримались.

Однією з речей, яких ми навчились, є те, що потрібно працювати над комунікацією з учасниками через списки розсилки електронної пошти та групи в соціальних мережах: надсилати їм нагадування, брошури з інструкціями як редагувати (на випадок якщо вони забули правила), кликати їх на заходи (такі, як виставки, фототури, редафони), організовувати деяку діяльність у їх містечках — це ключові речі, що можуть бути ефективними. На практичному занятті у Петніці, ми зрозуміли, що гарною з точки зору мотивації дією було б попросити учасників обрати найкращі фото, надрукувати їх та відкрити невелику виставку, яка б представила результати проекту. Коли ми запитали, що б він змінив, Мілош Александріч, учасник заходу, зазначив, що він би змінив рекламу заходу, щоб залучити більше освітян. Він також подумав, що Вікіфотошкола може займати кілька днів, щоб було більше часу на різноманітні заняття.

Що далі?

У плані на 2016 рік, ми не плануємо продовжувати Вікіфотошколу в Петніці. Подальші співпраці можливі, однак ми маємо подумати над тим, щоб змінити мотиваційні фактори, використати інші підходи. Створення фото- та відеоматеріалів завжди є найпростішим способом оживити нових волонтерів; однак навіть так завжди є виклики при завантаженні фото й відео. Ми також розглядаємо варіант проведення стандартних практичних занять з Вікіпедії без фотошколи. Це буде мати більший фокус на редагуванні, аніж завантаженні вмісту. Для плану на 2016 рік, ми прийняли два проекти запропоновані інструкторами з Вікіфотошколи. У цьому сенсі хоча цей проект і не дав очікуваних результатів у вигляді кількості вмісту, ми вважаємо, що він був позитивним аутріч-заходом.

Для 2016 Вікіфотошкола також мала позитивні результаті у вигляді аутріч-зусиль: Марія Гаїч та Владімір Пецікоза, двоє інструкторів та новонавернених редакторів проектів Вікімедіа, запропонували кожен по річному проекту для Вікімедіа Сербія. Це «Гори Валєво через об’єктив» та «Вікі любить бабок», їх обидва було затверджено.

На запитання про те, чому вони продовжують роботу у вікіпроектах, Гаїч каже: «Саме Вікіфотошкола надихнула мене та дала мені уявлення, як зробити так, щоб те, що я роблю (комахи), стало ближчим великій кількості людей, різного віку та інтересів». Пецікоза, інший інструктор, став дуже активним редактором, взявши участь у Вікі любить Землю, Вікікемпі, а також недавно розпочавши виклик #100wikidays. У цьому сенсі хоча цей проект і не дав очікуваних результатів у вигляді кількості вмісту, ми вважаємо, що він був позитивним аутріч-заходом.

Примітка

1. ↑ Ви можете переглянути таблицю Глобальних метрик цієї програми тут

Івана Маджаревіч, Проект-менеджер та Підтримка спільноти Вікімедіа Сербія.
Марія Круз, координатор комунікації та аутрічу Команди з навчання та оцінки, Фонд Вікімедіа.

Ви можете знайти цей та інші уроки, якими поділились, у прогресному звіті Вікімедіа Сербія.

«Що ми навчилися» — це серія публікацій блогу Вікімедіа, що має на меті охопити та поділитись уроками, засвоєними в різних спільнотах Вікімедіа світу. Ці знання виходять з практики програм Вікімедіа, серії програмних діяльностей, що мають спільний, глобальний компонент, поруч з унікальним, місцевим аспектом. Кожного місяця ми ділитимемось новою історією з іншої спільноти задля спільного навчання. Якщо Ви хочете представити урок, який Вам випало засвоїти, дайте нам знати!

Публікація What I Learned: Wiki Photo School in Serbia з блогу Вікімедіа

Про ризики для пересічного громадянина, бізнесу та демократичного розвитку України в цілому розповідали в четвер, 12 листопада, на прес-конференції «Свобода слова в Інтернеті – під загрозою боротьби з піратством» в ІА «Укрінформ», обговорюючи урядовий законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет» № 3353. Захід організували Інститут Медіа Права та «Вікімедіа Україна», за підтримки Інтерньюзу.

Законопроект, розроблений Міністерством економічного розвитку та торгівлі, був зареєстрований у Верховній Раді 23 жовтня 2015 року. Він передбачає можливість вилучення інформації з мережі Інтернет чи обмеження доступу до неї за заявою власників авторських прав без звернення до суду. Водночас, проект не вимагає від заявників надавати докази щодо володіння відповідними правами, проте зобов’язує власників сайтів надавати скаржникам інформацію про користувачів, які розмістили відповідні матеріали в Мережі. За порушення вимог щодо вилучення інформації, ненадання відомостей про користувачів чи відсутність на сайті інформації про його власника пропонується встановити досить високий адміністративний штраф – до 17 тис. грн.

«Для мене неприпустимою в демократичному суспільстві є ситуація, коли потрібно розкривати свою адресу, аби опублікувати матеріал в Інтернеті», – щиро обурюється Юрій Булка, один із спікерів прес-конфереції.

Юрій – член правління ГО «Вікімедіа Україна», редактор української Вікіпедії. Каже, що з піратством в інтернеті зустрічався неодноразово, проте не вважає, що законопроект 3353 врегулює це непросте питання.

«Ми розуміємо, що проблема захисту авторських прав в Інтернеті є надзвичайно важливою, – пояснив Ігор Розкладай, юрист Інституту Медіа Права. – Утім ми також усвідомлюємо, що захист авторських прав в Інтернеті не має нести загрози свободі слова, а надто матеріалам, пов’язаним з викриттям корупційних схем. Ми вбачаємо серйозний ризик обмеження свободи слова через можливість використання скарг за «порушення авторських прав» як методу тиску на ЗМІ та журналістів-розслідувальників. Крім того, даний законопроект становить загрозу ще й для бізнесу».

Експерт також зауважив, що захист має базуватися на такому механізмі, коли посередник (провайдер чи власник сайту) може нести відповідальність лише за умисні дії. При цьому санкції не повинні перевищувати відповідальність за загальне порушення авторського права. «Що стосується досудового врегулювання спору, – зазначив юрист Інституту, – то воно має обмежуватися лише випадками, коли скаржник має документи, що доводять її статус правовласника або коли є згода усіх сторін щодо припинення порушення».

Про необхідність захисту авторського права, зазначила медіа-експерт ГО «Телекритика» Світлана Остапа, однак зауважила що даний законопроект містить більше загроз, ніж вирішення проблеми. «Я загалом тільки за законопроект про захист авторських прав в Інтернеті, – ділиться своєю думкою Світлана, – Сьогодні так легко вкрасти інформацію. Наприклад, працівники телебачення часто беруть інформацію з інтернет-ресурсів, не посилаючись на першоджерело. Тому, звісно, це добре, що ми говоримо про авторське право, яке має на меті регулювати такі моменти. Тільки треба приймати якісний закон, а у нас реальність така, що в парламенті велика кількість низькоякісних законопроектів».

В ході обговорення до учасників прес-конференції долучився також Дмитро Гузій, адвокат у сфері захисту авторського права та член Громадської ради при Державній службі інтелектуальної власності України: «Інтернет – це юридично дуже молода галузь, а тому з позицій авторського права тут простих запитань, як і відповідей бути не може. Правовий інститут авторського права в світі існує не одне сторіччя і, як фахівець в цій галузі, хочу сказати, що даний законопроект по суті до авторського права відношення не має. При цьому, наскільки мені відомо, в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі, від якого й був запропонований законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет», кваліфікованих фахівців для розробки таких законопроектів з авторського права не існує. Доволі неетична ситуація, так виглядає».

Яким має бути рішення існуючої проблеми, пов’язаної з порушенням авторських прав в Інтернеті, зважаючи на міжнародний досвід та українські реалії, однозначної відповіді нема. Над цим ще потрібно багато попрацювати. І поки розробка та вдосконалення вітчизняного законодавства з авторського права тривають, не менше зусиль має бути докладено для популяризації сутності цього правового інституту.

«Ми вирішили би багато проблем, якби суспільство було проінформоване про те, як працює авторське право в повсякденні», – підсумовує Юрій Булка.

Спеціалісти Інституту Медіа Права, ГО «Телекритика» та «Вікімедіа Україна» також висловили рекомендацію створити у Верховній Раді для розгляду законопроекту міжкомітетську робочу групу із залученням широкого кола фахівців у сфері права інтелектуальної власності та свободи слова, які зможуть доопрацювати законопроект з урахуванням необхідності забезпечити як приватні інтереси авторів, так і публічний інтерес у вільній дискусії та свободі інформації в Інтернеті.

Ключові ризики Законопроекту 3353 в інфографіці:

Проведення цього заходу стало можливим завдяки підтримці Інтерньюз. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Інституту Медіа Права та необов’язково відображає точку зору Інтерньюз.

Матеріал взято з сайту Інституту Медіа Права, він доступний на умовах ліцензії CC-BY 2.5.
Фото Іллі Корнійка, доступні згідно з CC-BY-SA-4.0.

У четвер, 12 листопада, о 10:30 в ІА «Укрінформ» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16) відбудеться прес-конференція «Свобода слова в Інтернеті – під загрозою боротьби з піратством». На прес-конференції розкажуть про ризики, які несе зареєстрований в парламенті урядовий законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет»  № 3353.

• Ігор Розкладай, юрист ГО «Інститут Медіа Права».
• Юрій Булка, член правління ГО «Вікімедіа Україна», редактор української Вікіпедії.
• Світлана Остапа, медіаексперт ГО «Телекритика», член наглядової ради НСТУ
• Віта Володовська, юрист ГО «Інститут Медіа Права»

Контакти для акредитації:
Інга Ткаченко
+380 98 468 92 52
inga.pr@medialaw.kiev.ua

Соціальна мережа «ВКонтакті» оголосила про освітній проект до Дня української мови та писемності, створений спільно зі спільнотою української Вікіпедії.

Сьогодні користувачі ВКонтакті помітили у стрічці новин записи спільноти «Вікіпедія про мову» з правилами та історією української мови, поширеними помилками і маловживаними словами. Спеціальна сторінка доступна за посиланням.

Крім того, до Дня державної мови найбільша в Україні соціальна мережа запропонувала відправити три безкоштовні подарунки та привітати друзів зі святом.

«Українська мова — одна з найбільш поширених у світі. Понад 11 мільйонів користувачів ВКонтакті обрали саме україномовний інтерфейс сайту. Вивчати українську, говорити правильно — це найкращий спосіб підтримати рідну мову, зробити внесок у поширення грамотності. Ми потурбувалися, щоби спецпроект став зручною можливістю дізнатися щось нове й корисне у звичному для інтернет-користувачів форматі публічної сторінки в соціальній мережі», — розповів про проект прес-секретар ВКонтакті в Україні Влад Леготкін.

Спільнота Української Вікіпедії, найбільшої за обсягом україномовної онлайн-енциклопедії, радо підтримала ініціативу з популяризації рідної мови.

«Як і інші національні Вікіпедії, українська є найпотужнішим енциклопедичним ресурсом свого національного середовища, у перспективі — одним із основних елементів інформаційного простору. Водночас вона репрезентує українську культуру, історію, науку та інші сфери і реалії України, а також подає для україномовного користувача багатогранну фахову інформацію про світ», — зазначив професор Володимир Білецький, один із авторів Вікіпедії.

Нагадаємо, що День української писемності та мови відзначається 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця, автора і упорядника літопису «Повість врем’яних літ». В Україні це свято офіційно відзначається з 1997 року і супроводжується різними заходами на підтримку української мови.