
«Мак, як слід від кулі, коло якого розходиться кров…»[1]
«Пам’ятаємо. Перемагаємо». У ніч з 9 на 10 серпня 2014 року ще одним багряним «маком» стало більше — трагічно загинув у бою Іван Гутник-Залужний, молодший лейтенант, командир запорізького взводу Національної гвардії України. 18 грудня йому мало б виповнитися 24 роки… 13 серпня його поховали у рідному Запоріжжі. 14 серпня хлопця було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Орден за свого єдиного внука отримував дідусь, Іван Залужний, капітан I рангу морської піхоти ВМФ СРСР, учасник Другої Світової війни.
З гіркими словами він звернувся до друзів-ветеранів Росії, внуки яких тепер убивають внуків своїх побратимів в Україні, внуки яких убили його внука[2]. Ця війна забрала у нього найдорожче. Те, заради чого він воював не в одній війні. І 9 травня для нього не буде Днем Перемоги…
Як він сам зізнається у ролику Олеся Саніна, він мріяв цей день провести із внуком. Внуком, який загинув смертю хоробрих, захищаючи Україну від Росії[3].
10 травня Івану Залужному буде 97 років…
Хай у всьому світі маки залишаться тільки символом втрат. Минулих. І не загоряються більше багряно для дідусів і бабусь, матерів і татів, братів і сестер, синів і дочок, онуків, племінників, друзів, близьких, коханих. Давайте пам’ятати. Й перемагати через це…
Родина та друзі — Галина Залужна, Олександра Дмитренко, Кирил Новіков — надали світлини, опубліковані під вільною ліцензією.
Використано матеріали зі статей «День пам’яті та примирення», «Залужний Іван Оникійович», «Гутник-Залужний Іван Вікторович» у Вікіпедії.