Наприкінці червня невеличке альпійське містечко Езіно-Ларіо, що на півночі Італії, заполонили учасники Вікіманії, що з’їхались з усіх куточків нашої планети. При чому парадоксально, – учасників Вікіманії було більше, ніж зареєстрованих місцевих жителів. Тому в такому форматі Вікіманія проходила вперше, на відміну від попередніх, які проводились у великих містах.

Хоча я раніше брав участь у багатьох національних та регіональних конференціях за кордоном, на Вікіманію я поїхав вперше. На жаль, не маю змоги порівняти з організацією Вікіманії проведеною у великих містах, проте з впевненістю можу сказати, що італійці чудово справилися з проведенням у такому «глухому» місці – для того щоб туди дістатися потрібно подолати декілька кілометрів складної серпантинної дороги. Організатори готувалися до цього заходу заздалегідь, тому довелося зробити багато для розвитку інфраструктури. Забігаючи трохи наперед, хотілося би висловити сподівання, що цей успішний італійський досвід може бути використаний і для розвитку українських сіл.

Основна частина конференції тривала три дні, проте ще були два передконференційні дні і два післяконференційні. У передконференційний день учасники мали чудову нагоду поєднати приємне з корисним – навчитися і подорожувати. Конференційні дні, складались із сесій, які одночасно проводились у шести залах, тому кожен міг обрати собі ті сесії, які більше до вподоби. Сесії проходили як у формі лекцій, так і у формі тренінгів.

Невід’ємною частиною конференційних днів, є організовані зустрічі. Безумовно, для багатьох українців важливою стала зустріч представників Центральної та Східної Європи (CEE), де більшість учасників один одного знають і плідно співпрацюють уже на протязі декількох років. За інтересом я відвідав також деякі інші регіонально-мовні зустрічі, та ініціював зустріч тюркомовних спільнот, так як давно редагую Вікіпедію різними мовами тюркської групи, зокрема кримськотатарською.

 

Звичайно, у великій кількості людей під час заходу є як переваги, так і недоліки. На жаль не завжди вдається перетнутися з конкретними людьми, на відміну від регіональних конференції, де можна посидіти за одним столом та обговорити співпрацю. Проте з іншого боку, це чудова нагода зустрітися з багатьма представниками різних регіонів та започаткувати співпрацю.

Так, результатом такої співпраці став Алжирський тиждень в українській Вікіпедії, в організації якого беруть участь також алжирські Вікіпедисти, а в найближчому майбутньому заплановано провести заходи у співпраці з арабськомовними та тюркськими спільнотами, і, звичайно ж, продовжити плідну співпрацю у центрально-східноєвропейському регіоні.

Не можу не відзначити, що одним із правил для учасників Вікіманії була підтримка дружньої атмосфери та недопущення дискримінації за будь-якими ознаками. Надзвичайно приємно було бачити коли люди із ворогуючих країн, де є велике несприйняття один одного на етнічному рівні, спілкувались разом у дружній атмосфері та допомагали один одному.

І наостанок, трохи про поїздку. Зазвичай їду на конференції складними, але більш цікавими шляхами. Так було і цього разу, при поверненні додому вдалося відвідати декілька країн, зокрема побувати у містах Лугано, Мілан та Бухарест, поспілкуватися з українцями Румунії, що проживають у регіоні Мармарощина, а також відвідати сільський музей Мармарощини у місті Сигіт (Сіґету-Мармацієй), де зібрано експонати з повіту Марамуреш (Румунія), Закарпатської та Івано-Франківської області, та зазирнути на український курорт Солотвино.

Поїздка на Вікіманію дала можливість отримати цікаві знання і значно додала роботи на майбутні декілька місяців, але таку роботу робиш із задоволенням!

Враженнями та фото поділився Віктор Семенюк

Див. також:

• Сайт Вікіманії 2016
• Категорія у Вікісховищі