Продовжуємо розповідати особисті історії українських вікімедійців та вікімедійниць під час війни. Усі історії читайте за посиланням.

У післявоєнний період війна в масовій культурі сприймається як час героїв і жертв. Однак під час самої війни мільйони людей просто живуть, намагаючись зберегти життя й здоров’я, своє і близьких. Користувач BruneiWMUA — адміністратор української Вікіпедії, науковець-біолог — розповідає про особисте, вікіпедійне й негероїчне відчуття війни.

24 лютого я не спав. Десь о 4:30 зібрався в постіль, аж тут почув вибухи. Грім? Феєрверк? Рюкзак бувалого туриста вже був складений, але куди бігти? Куди полетять ракети, де сховати від них близьких? Для сну часу вже не було, був для роздумів. Логічно лишатися у Києві — великому місті, яке будуть обороняти, у цегляному будинку з «калідором-фортецею». Але якщо «гради» та «урагани» будуть бити по площах… На 10-й день війни такі ризики зросли — і з рідними від’їхали на захід, аж допоки ситуація не стабілізувалася.

Життя біженця несолодке: потрібно облаштовувати побут, шукати джерела недорогої їжі. Навіть якщо вже за карантини звик вести лекції і семінари онлайн, під час війни все інакше: чимало студентів просто не можуть сприймати інформацію через стрес. Усе змінилося. Тому в березні практично не редагував Вікіпедію. На жаль, не вдалося допомогти й в оцінці міжнародного етапу конкурсу WikiScience Competition, куди підключився як член журі напередодні вторгнення. 

А коли вже призвичаївся, стало питання: що корисного я можу зробити для Вікіпедії в цей період. Писати статті про наших героїв? Про ворожих командирів і пропагандистів? Про бойові дії? Спробував усяке, редагував і слідкував за статтею «Російське вторгнення в Україну (2022)», ‎але виявив, що це не моє. Адже для мене Вікіпедія — хобі, підсилене потребою створення вільних знань. Волонтерство воєнного часу окремо, Вікіпедія, ніби, окремо. Проте й під час війни у Вікіпедії потрібно робити звичайну адміністративну роботу: підбивати підсумки обговорень, вилучати сторінки, скасовувати та приховувати вандалізм, боротися з копівіо, допомагати новачкам. В умовах відсутності багатьох активних користувачів будь-яка допомога потрібна. Тому долучився в своїй звичайній ролі. 

Трохи більше звичайного попрацював у англійській версії Вікіпедії: започаткував дві статті на українську тематику, зробив кілька виправлень, брав участь у обговореннях. Важливо нести інформацію про Україну іноземними мовами, нехай це й непросто. 

Окрім цього цікавився станом вікіпедистів, які опинитися в окупації, декому вдалося допомогти словом, а комусь і ділом (у тому числі завдяки зусиллям ГО «Вікімедіа Україна»). 

З початком руху дерусифікації використав свій вікіпедійний досвід для перейменування київських топонімів, присвячених окупаційним наративам. Продовжуючи свою працю з історії української науки в Вікіпедії, запропонував київській комісії з топоніміки свій аналіз, який втілився у перейменування кількох вулиць на честь забутих, проте видатних вчених. Імовірно, в Києві незабаром з’являться вулиці імені географа Степана Рудницького та біолога Бориса Балінського, витертих з історії радянською владою.

Найбільш важливим на час війни у Вікіпедії вважаю зберігати спокій, дотримуватися правил, допомагати новачкам та невпинно поліпшувати якість статей. Адже створювати знання про світ українською — йти наперекір прагненням агресора. Вікіпедія є природним ворогом інформаційного симулякру, який генерують російські пропагандисти. Надійні джерела та їхній переказ дозволяють показати світу правду. Тому, якщо маєте час, допишіть щось до української Вікіпедії!