9 серпня відзначався Міжнародний день корінних народів світу. До цієї дати публікуємо допис Мар’яни Сеньків — викладачки «Львівської політехніки» та членкині «Вікімедіа Україна». Мар’яна поділилася особистим досвідом участі у 19-ій сесії Експертного механізму ООН з прав корінних народів (EMRIP), яка відбулася в липні в Женеві. 

13—17 липня 2026 року я взяла участь у роботі 19-ї сесії Експертного механізму ООН з прав корінних народів (Expert Mechanism on the Rights of Indigenous Peoples, EMRIP), яка проходила в Палаці Націй у Женеві (Швейцарія). Для мене ця поїздка була особливою одразу з кількох причин: як дослідниці, яка зараз у Байройтському університеті (Німеччина) працює над темою репрезентації культурної спадщини корінних народів України, як викладачки Національного університету «Львівська політехніка» та як членкині громадської організації «Вікімедіа Україна».

EMRIP є одним із ключових консультативних механізмів Ради ООН з прав людини, який сприяє реалізації Декларації ООН про права корінних народів. Його особливістю є те, що в роботі сесій беруть активну участь не лише представники держав, а й представники корінних народів, громадських організацій, наукових інституцій та незалежні експерти. Такий формат створює простір для безпосереднього діалогу між урядами, академічною спільнотою та самими носіями прав корінних народів. Водночас однією з особливостей і викликів роботи EMRIP є те, що поняття «корінні народи» може мати різне правове та політичне трактування залежно від країни, її історичного досвіду та підходів до визнання таких спільнот. Присутність представників корінних народів з різних куточків світу створює особливу атмосферу сесії, адже багато учасників виступають у традиційному вбранні, яке є важливою частиною їхньої культурної ідентичності та способом саморепрезентації на міжнародному рівні. Часто учасники звертаються до аудиторії мовами своїх народів, підкреслюючи її значення як важливої складової власної ідентичності. Окремо мені запам’яталися виступи молоді, яка активно долучалася до обговорень питань прав корінних народів. Особливо цікавим був тематичний захід, організований Японією, «Geopolitics and Indigenous Peoples: Advancing the Implementation of UNDRIP in the Coming Decade», під час якого студенти розповідали про становище та ідентичність народу Рюкю (Окінави). 

У Залі Асамблеї під час роботи сесії Експертного механізму ООН з прав корінних народів
Фото: Мар’яна Сеньків, CC BY 4.0

Окрім пленарних засідань, важливою складовою програми стали численні сайд-івенти, організовані установами ООН, державами-членами, академічними інституціями та організаціями корінних народів. Їхня тематика засвідчила, що сучасний міжнародний дискурс щодо прав корінних народів охоплює значно ширше коло питань, ніж лише правовий захист. У центрі уваги були збереження культурної спадщини та мовного різноманіття, освіта, цифрова трансформація, зміна клімату, молодіжне лідерство та участь корінних народів у процесах ухвалення рішень. Зауважу, що під час деяких виступів йшлося про відкритий доступ до інформації, що перегукується з місією руху Вікімедіа – робити знання доступними кожному та створювати можливості для того, щоб різні спільноти могли самі документувати й поширювати власну історію.

Цінною для мене стала участь у двох тематичних заходах. Перший — «UNESCO World Heritage Sites: UNESCO, Indigenous Peoples’ Rights, Participation and Cultural Values», присвячений ролі корінних народів у збереженні об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, забезпеченню їхньої участі в управлінні культурною спадщиною та визнанню культурних цінностей корінних спільнот. Під час дискусії учасники звертали увагу на те, що чинні критерії та практики номінування й управління об’єктами Світової спадщини не завжди достатньою мірою враховують права, знання та традиційні практики корінних народів. 

Другий — «Next Steps in Advancing the Goals of the International Decade of Indigenous Languages through the Development of a New UN Convention on Indigenous Languages», був присвячений майбутньому мов корінних народів. Учасники обговорювали можливість розроблення нової міжнародної конвенції ООН про мови корінних народів як одного з інструментів реалізації цілей Міжнародного десятиліття мов корінних народів (2022—2032). Під час дискусії особливо наголошувалося, що йдеться не лише про документування чи збереження мов як елементів культурної спадщини, а насамперед про людей, які є їхніми носіями. Одним із ключових завдань Десятиліття є створення умов, за яких представники корінних народів зможуть вільно використовувати свої мови в освіті, державному управлінні, судочинстві, медіа, цифровому середовищі та повсякденному житті, а також передавати їх наступним поколінням. Для України ця тема також є актуальною, адже підтримка кримськотатарської, караїмської та кримчацької мов є невід’ємною складовою захисту прав корінних народів.

Важливою для мене також стала участь у тематичному заході «Корінні народи в умовах конфлікту та постконфліктного відновлення», організованому Постійним представництвом України при Відділенні ООН у Женеві спільно з Кримськотатарським Ресурсним Центром. Під час заходу міжнародній спільноті було представлено інформацію про порушення прав людини на тимчасово окупованій території Криму та наголошено на необхідності залучення представників корінних народів до процесів, пов’язаних із майбутньою деокупацією півострова. Також порушувалася тема впливу збройних конфліктів на корінні народи. У цьому контексті учасники звернули увагу на ситуацію з корінними народами росії та проблему їхнього залучення до війни проти України через мобілізацію. 

Одним із важливих спостережень під час роботи сесії стало розуміння специфіки самого Експертного механізму ООН з прав корінних народів. На відміну від більшості органів системи ООН, EMRIP побудований не за принципом регіональних груп держав, а за сімома соціокультурними регіонами корінних народів світу. Україна належить до регіону «Центральна і Східна Європа, Російська Федерація, Центральна Азія та Закавказзя», який представляє один незалежний експерт. На практиці це означає, що в межах цього регіону росія має значно більшу представленість і вплив через чисельність корінних народів та активність їхніх представницьких структур у міжнародних механізмах. Водночас український порядок денний, зокрема питання кримськотатарського народу, караїмів і кримчаків, потребує більшої системної присутності на цьому рівні. Це підтвердили й виступи української делегації та представників кримськотатарського народу, які наголосили на важливості міжнародного захисту прав корінних народів України, засудили триваючі порушення прав людини в тимчасово окупованому Криму та відзначили важливий крок України – законодавче закріплення статусу Меджлісу як представницького органу кримськотатарського народу, водночас звернувши увагу на незаконну заборону Меджлісу російською окупаційною владою. Отже, Україні важливо посилювати свою участь у роботі міжнародних механізмів, підтримувати експертне середовище та розвивати міжнародне партнерство, щоб голос українських корінних народів був справді помітним у глобальному діалозі. Якщо вас зацікавила робота Експертного механізму ООН з прав корінних народів, рекомендую переглянути відеозаписи засідань, які доступні на платформі UN Web TV. Кожному спікеру для виступу надається не більше двох хвилин, тому учасники змушені максимально стисло й чітко формулювати свої ключові меседжі.

Виступи представниці делегації України Анни Глухової та представника Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендера Барієва. Знімки екрана із відеотрансляції на платформі UN Web TV

У рамках роботи сесії мені вдалося поспілкуватися з представниками міжнародних організацій та правозахисниками з різних країн світу, а також обговорити перспективи співпраці з Кримськотатарським Ресурсним Центром у межах досліджень, присвячених міжнародно-правовому захисту прав корінних народів України. Особливо мене вразила складна, а подекуди й вкрай критична ситуація з дотриманням прав корінних народів у деяких країнах світу, зокрема в Нікарагуа, де питання захисту їхніх прав тісно пов’язані з проблемами безпеки та можливості вільно представляти й відстоювати свої інтереси.

Окремим джерелом натхнення для мене стало відвідання Бібліотеки Організації Об’єднаних Націй у Женеві. Робота з її фондами ще раз показала, наскільки важливими є якісні джерела для наукових досліджень і створення енциклопедичного контенту. Сподобався мультимовний куточок бібліотеки, який символізує прагнення ООН забезпечувати доступ до знань різними мовами та підтримувати мовне розмаїття. Саме тому я запропонувала включити до фондів бібліотеки збірник матеріалів першої в Україні науково-практичної конференції для дослідників Вікімедіа. Наразі видання перебуває на розгляді профільного комітету бібліотеки.

Символічним завершенням перебування в Женеві для мене стало відвідання меморіальної таблиці Михайла Драгоманова. Це нагадування про те, що українська інтелектуальна традиція давно є частиною європейського простору.

У підсумку, участь у 19-й сесії EMRIP ще раз переконала мене, що захист прав людини, академічні дослідження та розвиток відкритих знань нерозривно пов’язані. Представлення історії, культури та сучасного життя корінних народів України в міжнародному інформаційному просторі – це не лише питання науки чи правозахисної діяльності, а й важлива складова збереження культурної спадщини. Водночас, одним із моїх особистих висновків після участі у сесії стало розуміння, що на цьому майданчику поки що недостатньо представлений голос організацій, які працюють із відкритими знаннями, цифровою спадщиною та доступом до інформації. На мою думку, у майбутньому ГО «Вікімедіа Україна» варто активніше долучатися до роботи таких міжнародних майданчиків, адже результати діяльності EMRIP мають практичне значення, зокрема у формі рекомендацій, які формують міжнародні підходи до захисту прав корінних народів. Представлення досвіду вікімедійного руху, зокрема у сфері документування культурної спадщини, розвитку відкритих даних та залучення спільнот до створення знань, могло б стати важливим внеском у ці дискусії.

До слова, зараз в Університеті Байройта ми спільно з командою ГО «Вікімедіа Україна» та партнерами працюємо над підготовкою фотовиставки, присвяченої Криму та корінним народам України. Її відкриття заплановане на жовтень 2026 року. Виставка покликана познайомити міжнародну аудиторію з культурною спадщиною Криму, історією його корінних народів та викликами, які постали перед ними в умовах російської окупації.

Крім цього, планую найближчим часом створити на Вікісховищі окрему категорію зі світлинами, зробленими під час 19-ї сесії EMRIP.