Вікімедіа Україна

Відтепер усі фото облікового запису Міністерства оборони України у Flickr мають вільну ліцензію CC BY-SA 2.0. Це означає, що фотографії можна використовувати без отримання окремого дозволу, за умови вказання автора і ліцензії.

Негайний результат від цього — користувачі вже почали завантажувати ці знімки у Вікісховище, звідки їх можна легко використовувати для ілюстрування статей Вікіпедії. Адже лише зображення, поширені під вільними ліцензіями такого роду можна використовувати у Вікіпедії, яка доволі суворо ставиться до дотримання авторських прав.

Ініціювали цей перехід користувачі Вікісховища з проекту Commons Aviation. Це група залюблених в авіацію людей з різних куточків світу. Серед них Скотт, який проживає в Австралії — саме він написав листа обліковці Міноборони у Flickr. Скотт уже давно захоплюється радянськими і українськими літаками. Він особливо радів, коли у травні цього року «Мрія», найпотужніший у світі літак, доставляла з Праги вантаж обладнання у місто Перт, де він проживає.

#Перемога з фото спонукала редакторів української Вікіпедії піти ще далі і попросити вільну ліцензію для всього сайту Міністерства — CC BY 4.0, як на сайті Президента України. На прохання вікіпедиста відгукнувся радник президента Юрій Бірюков (див. коментарі допису).

З 24 листопада 2016 року на сайті Міністерства оборони України розміщено таке повідомлення: «Матеріали на сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International». На це знадобився один допис у Facebook і кілька годин часу.

У Flickr же зараз викладено понад 3,5 тисяч знімків. У Вікісховищі їм присвячена окрема категорія, новозавантажені файли користувачі розсортовують по відповідних категоріях за подіями, особами і моделями техніки, що зображені на фото.

Десантники окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України провели заняття з використання комплексу зйомного обладнання “Адаптер-М1”. Фото від Міністерства оборони України, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0

В українських ВМС після 7-річної перерви відновлено катерну практику майбутніх офіцерів із заходами до іноземних портів. Було проведено похід катерів “Сміла” і “Сокаль” Чорним морем з близько 40 курсантами Одеської морської академії. Фото від Міністерства оборони України, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0

На одному з полігонів Херсонщини відбулись збори артилеристів (вересень 2016). Фото від Міністерства оборони України, вільна ліцензія CC BY-SA 2.0

18-21 серпня відбулася вікіекспедиція Озера та озерця гірського масиву Чорногора. Головною метою експедиції була фіксація на фото поточного стану кількох десятків маловідомих озер та озерець розташованих на території масиву Чорногора, Карпатського національного парку, із подальшим доповненням та створенням статей у Вікіпедії.

В кінці літа, коли на високогірі встановлюється найбільш сприятлива погода на Чорногірський хребет і Говерлу щодня підіймаються сотні туристів. Звичайно, тут повз увагу не минають такі відомі перлини як озеро Несамовите, Бребенескул та Марічейка. Часом вони помічають вниз по схилам якісь невеликі чи то озерця чи то калюжки. Так, насправді схили Чорногірського хребта налічують близько трьох десятків повноцінних гідрологічних об’єктів — високогірних озерець. Кожне з них має власні відмінності в гідрологічному режимі, хімічних і біологічних показниках, екосистемі загалом. Крім того, тут існує точно невизначена кількість високогірних болітець, про які наукових відомостей ще менше. Більшість з цих об’єктів завдячують своїм походженням льодовикам, що створили улоговини на схилах — льодовикові кари, близько 10 тис. років тому.

Особливо нічим не вирізняючись з поміж інших туристичних груп стартувала й наша експедиція. Звичайний популярний маршрут Говерла — Піп Іван з невеличкими відхиленнями до озерець, все розплановано, по переду купа роботи та аж наче і нічого цікавого… Але висока мета — вперше провести фотофіксацію зовнішнього виду невідомих озерець, затверджуючи їх як унікальні природні надбання нашої країни у Вікіпедії, зіткнулася з суворою дійсністю. Невеликі відхилення від стежини туристичного маршруту перетворилися у сотні метрів перепаду висот та непрохідні зарослі чагарників.

По обіді першого дня наша експедиція дісталась озера Несамовите. Чудове місце для відпочинку. Тут можна годинами спостерігати за природою і побачити поряд десятки червонокнижних видів рослин і тварин. Перепочили, провели зйомку та рушили по хребту на північ, у напрямку групи озер на схилах гір Данціж, Пожижевська. Дякі з них відразу проглядаються з хребта, інші — зовсім непомітні, а зійшовши в долину вкриту заростями чагарника сосни гірської орієнтири згубилися остаточно. Знайти потрібні озера вже змогли лише за координатами GPS. Чотири безіменні озерця на схилах гір Туркул — Данціж та озеро Верхнє Озірне, ще невдала спроба досягти озера Нижне Озірне і вже настали сутінки. Вимушені були припинити пошук, час був повертатися до стоянки табору. Пересуватися чагарником виявилось вкрай важно, довелося вносити коректив і в подальший план досліджень.

День другий, маршрут іде на південь, хребтом до вершини Піп-Іван. Бірюзове озеро Бребенескул завглибшки до 3,2 м аж світиться красою, незважаючи на сміття, яке туристи масово залишають після себе на узбережжі. Озеро Ведмедиці, дуже нагадує контур Південної Америки у віддзеркаленні, з жовтими квітами прозанника одноквіткового на берегах. Ще маленькі безіменні озерця та болітця поблизу стежки і у віддаленні, озерце Туманне і нарешті Нявчин Перстень — така собі невиразна калюжка у формі сердечка перед підйомом на Піп-Іван. І знову вечір передчасно завершує наш похід. До табору повертаємось вже в світлі місяця. От нарешті і опівнічна вечеря розігріта на гелевому пальнику в ім’я збереження ненависних чагарників.

Піднятися на висоту 1748 метрів над рівнем моря, потім – на 1933, спуститися кам’янистим 45-градусним схилом до 1632-х, піднятися на гору до 1863 метрів, зійти до 1793-х і далі-далі-далі… Таким чином виглядатиме ваш маршрут, якщо поставите за мету побачити хоча б більшість озер Чорногірського масиву Українських Карпат.

Зі звіту третього дня: “деякі з невеликих озерець каскаду не позначені на карті, для них не встановлені координати і вони не мають підступу, а проглядаються лише зверху, тому дістатися їх не вдалося. Після обіду експедиційна група вийшла у долину, де розташовані озерця Плоске, Жерепове, Холодне, Чугайстрів, Заховане і Гаджинка”. В цій долині немає туристичних стежок, плутаний, зникаючий шлях протоптують тільки збирачі чорниць та худоба. Остання тим самим помітно шкодить озерецю Чугайстрів але решта озер захищені від небажаних гостей чагарником та скелями, бережуть свою недоторкану красу. Свіжі, холодні й теплі, прозорі, каламутні, сиві, сині, темні як кавова ніч, води карпатських очей яким гори дивляться в небо.

При детальному розгляді озера Чорногори дуже відрізняються між собою. В більшості вони мають різкі кам‘янисті береги. Ймовірно це наслідок процесу замерзання. Взимку озерця повністю промерзають і лід розширюючись трішки розсуває береги. Таким чином ці маленькі озерця можуть існувати тисячоліттями від часу сходження льодовиків.

Деяким водоймам пощастило меньше, з якихось причин баланс порушився, процес замулення пішов швидше і вони вже перетворилися або перетворюються на болітця. Яка доля чекає далі на ці озерця при зростаючому антропогенному навантаженню та змінах клімату наразі важко прогнозувати, але експедиція «Озера та озерця гірського масиву Чорногора» в значній мірі досягла поставленої мети, зафіксувавши поточний вигляд 25 водойм станом на 2016р. Найважливіші результати експедиції систематизувалися у статті «Озера Чорногори» яка об’єднала як вже існуючи так і новостворені сторінки для озер цього району.

Детальніше про проект «Вікіекспедиції»