Вікімедіа Україна

Переклад допису з блогу Вікімедіа

«Semana i» («тиждень і») — термін, що викликає цікавість серед нас тут у Монтеррейському інституті технологій та вищої освіти, а також серед людей, організацій та установ, що присвячені академічним, культурним, соціальним, технологічним, бізнесовим та промисловим справам. Ціллю «Semana i» є залучення студентів до технологій, заміняючи їх нормальні класні завдання інтенсивними, заснованими на проектах роботами, що мають застосування в реальному світі, на один тиждень. Ці роботи називаються «retos» («виклики»). Майже 100 студентів обрали зробити внесок до проектів Вікімедіа в якості виклику для себе. З 21 по 25 вересня 2015 студенти та співробітники двох кампусів у Мехіко впродовж п’яти днів працювали над покращенням охоплення південних та західних районів міста як у Вікісховищі, так і в іспаномовній Вікіпедії. Обидва кампуси проводили вікіекспедиції, засновані на успіху першої вікіекспедиції інституту до Тепостлану в березні 2015. Обидва кампуси присвятили час створенню статей про ці місцевості.

Кампус Мехіко

Кампус Мехіко (південний) фокусував свою енергію на південних районах Сочімілко та Тляплан, обидва з яких є сумішшю як міських, так і сільських зон. Зокрема Сочімілко відомий своєю мережею каналів, залишком обширної системи озер, що вкривала долину Мехіко, і є об’єктом Світової спадщини. У той час як ці канали дуже добре профотографовані, однією з головних цілей цієї вікіекспедиції було пофотографувати менш відомі, однак все ще важливі місцини, такі як каплиці колоніальної епохи та інші історичні пам’ятки, а також історичний музей району й Акуескоматльський освітній центр довкілля. Студентів також спонукали робити фотографії самого процесу їх ходіння.

Приблизно 75 студентів, які брали участь, були поділені на невеликі групи, кожна з ціллю покрити іншу частину Сочімілко та/або Тлялпану. Приблизно дванадцять із цих учасників були іноземними студентами, переважно з Європи, яких було розподілено серед цих груп, щоб ці групи могли також дослідити території з двох точок зору. Студентам необхідно було вирішити, яким чином вони охоплюватимуть територію та як розподілятимуть роботу. Більшість обрали залишатись цілою групою чи парою, аніж досліджувати поодинці. Однією з цілей проекту було написати гарні описи місць, що вони фотографували. У той час як вчителі та організатори могли забезпечити деяку документацію, більшість інформації не була легкодоступною, й певна кількість груп ініціювали відвідання осередків місцевої влади у пошуках інформації, а також розпитували наглядачів. Для декого навіть провели екскурсії. Акуескоматльський центр провів для їх групи екскурсію і не взяв платні за вхід, стверджуючи, що вони вітають зусилля поділитись онлайн тим, що робить центр.

Відеоролик Себастьяна Флореса Фарфана, що звертається до студентів.
Відео користувачки Thelmadatter, вільноліцензоване на умовах CC BY-SA 4.0.

Одна з учасниць виявилася внучкою офіційного хронікера району Сочімілко, Себастьяна Флореса Фарфана, який, коли почув про наші зусилля, попросився прийти на закриття заходу. Звісно, ми його радо прийняли й він зміг почути деякі зі звітів студентів. Ці звіти стали дуже цінним відгуком про захід. Деякі студенти казали, що вони насолоджувались проектом, оскільки він дав їм шанс побачити такі аспекти свого міста, про які вони раніше не знали, а також вони отримували задоволення від використання фотографії як інструменту навчання. Одна скарга була про те, що не вдалось зробити фотографії деяких місць через місцевих чиновників, які часто хотіли якийсь офіційний дозвіл для того, щоб співпрацювати.

Усі студенти-учасники повинні були завантажити 50 фотографій на Вікісховище (або відеоролики, які рахувались кожен як еквівалент 3 фото) й усі могли потім брати чи завантажити ще 50 чи попрацювати над короткою статтею. Загалом, учасники завантажили 5264 фотографій, 8 відео та створили 36 статей (посилання тут). Майже всі зі статей було створено чи покращено в іспаномовній Вікіпедії, але деякі статті, такі як Xochimilco (Сочімілко) та Niñopa (Ніньйопа) було перекладено на французьку, шведську та данську.

Кампус Санта-Фе

Як і попереднього семестру, кампус Санта-Фе знову брав участь у поповненні Вікісховища та Вікіпедії, але вже з більш конкретною ціллю. Цього разу, фокус був на традиційній місцевості Мехіко — Сан-Анхель, розташованій на південному сході Мехіко. Це знакова частина міста, «обов’язкове» місце для відвідування для тих, хто живе в місті, а також внутрішніх та міжнародних туристів, на рівні з іншими місцевостями, такими як Койоакан, Міскоак та Сочімілко, оскільки незважаючи на наступ міської забудови, вона змогла зберегти багато своїх історичних пам’яток, звичаїв та традицій, що її визначають.

Коли ми організували виклик «Вікіпедійний Сан-Анхель», ми не очікували той інтерес від студентів, який ми отримали. На початку, ми думали, що 30 місць буде достатньо, але сталося інакше. Було проявлено стільки інтересу до проекту, що нам довелося підняти це число до сорока. Це оптимальним чином показує переваги, які надає робота з таким сайтом, як Вікіпедія. Це також чітко видно з джерел, які студенти використовували для створення статей — суміші електронних матеріалів з книжками та журналами.

Оскільки доповнювати Вікіпедію — це не щось, що можна робити легковажно, перед відвідуванням самого Сан-Анхелю ми обрали кілька цікавих місцин, переглядаючи через Вікіпедію, що вже охоплено. Студенти виявили, що багато місць мають лише неповні статті, згадані лише у статті про Сан-Ахель або взагалі ніде. Іноземні студенти знайшли, що статті про ці райони були відсутні такими мовами, як, скажімо, німецька та польська.

Студентів спочатку навчали методиці проведення досліджень, включно з навчанням структури надійних джерел працівниками бібліотеки, а потім з візитом про Вікіпедію Лі Тельмадаттер з кампусу Мехіко, яка поділилась своїм ентузіазмом про проект, а також твердим розумінням всесвіту Вікіпедії, що мотивувало студентів.

Середу було присвячено «експедиції» до Сан-Анхелю, яка розпочалась прибуттям до серця місцевості — площі Сан-Хасінто. Звідти студенти розбрелись місцевістю, роблячи фотографії того, що привертало їх увагу, як-то пам’ятники, типові будівлі, різноманітні інсталяції, люди, тварини та інші аспекти, які роблять Сан-Анхель унікальним. Кожного студента попросили завантажити п’ятнадцять фотографій до Вікісховища. У результаті було покрито фотографіями такі місцини як парк Бомбілья, будинок Ріско, бібліотека мексиканських революцій, будинок-музей вивичення Дієго Рівери та Фріди Кало, будинок маркізи де Сельва-Невада, білий будинок Сан-Анхелю, музей Сумая (Сан-Анхель), культурний центр Ісідро Фабеля та інші. Серед труднощів, з якими випало зіштовхнутись, було те, що студентам необхідні були дозволи робити фото, але такі часто вирішувались самими студентами, які отримували схвалення від місцевих жителів Сан-Анхелю. У результаті, цей кампус завантажив 543 фотографії, створив десять статей в іспаномовній Вікіпедії, а також покращив наявну статтю про Сан-Анхель.

Четвер та п’ятницю було присвячено перегляду, категоризації та написанню описів фотографій на Вікісховищі, разом з роботою над статтями до створення чи доповнення. Для цього аспекту ми працювали не в класі, а серед нових навчальних фондів бібліотеки, що дозволило студентам настільки сконцентруватись на їх роботі, що багато втратили лік часу.

Лі Тельмадаттер, Вікінавчання Тек-де-Монтеррей
Алаваро Алварес, Вікінавчання

Джерело: блог Вікімедіа

Тиждень культурної спадщини у Вікіпедії, оголошений Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником, триває з першого по 20 грудня, тобто якраз завершується. Цей тематичний тиждень — спільне зусилля редакторів Вікіпедії ширше розкрити в енциклопедії тему Світової спадщини ЮНЕСКО, а також загалом культурних пам’яток України.

За останні дні було створено такі статті як «Будинок намісника Києво-Печерської лаври», «Готельний корпус Києво-Печерської лаври», «Базиліка Святої Крові», «Палата сукнарів (Херенталс)», «Бібліотека Аріостея» та інші.

Уже створено понад 60 статей про різні пам’ятки культури — долучайтеся, створіть і Ви! Українська Вікіпедія потребує Ваших знань і рук. Але й англомовна теж, адже в рамках тижня можна перекладати україномовні статті в англійську Вікіпедію, щоб більше людей у світі могли дізнатися про український спадок. Зокрема сьогодні англійською мовою було створено статтю Ivan Kushchnyk Tower — вежа Іоанна Кущника на території Києво-Печерської лаври.

Натомість іще бракує багатьох статей про пам’ятки в Україні: Благовіщенська церква (Києво-Печерська лавра), Вірменський банк (Львів), Кам’яниця Абреків, Казарми фортеці у Кам’янці-Подільському та інші — якщо Ви перейдете за цими посиланнями, то зможете створити ці статті.

Приєднуйтеся до тих, хто пише!

Свято-Миколаївський собор (Радомишль, Житомирська область). Статтю про собор створено в рамках Тижня культурної спадщини. Автор фото — Іван Биков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Дописувачі української Вікіпедії, які перемогли у конкурсі статей про НАТО, їздили до Брюсселя і продовжують писати статті.

Конкурс з написання статей до україномовної Вікіпедії «Пишемо про НАТО» був організований за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні та Асоціації міжнародних та всеукраїнських громадських організацій «Соціальний захист» ще 2014 року. Троє переможців конкурсу були нагороджені поїздкою у штаб-квартиру НАТО в Брюсселі разом з переможцями інших просвітницьких проектів Центру; сама поїздка відбулася у жовтні 2015-го.

Роман Абрамов (фото Іллі Корнійка, cc-by-sa-4.0)

Переможець конкурсу  Роман Абрамов вперше зробив редагування у Вікіпедії у липні 2014-го незадовго до початку місячника «Пишемо про НАТО», і тут же створив статтю про британську дипломатку Маріот Леслі. Наступного дня уже зголосився до участі в конкурсі, впродовж якого написав 63 статті про дипломатів, саміти НАТО, звання і відзнаки офіцерів сухопутних військ НАТО та інше. Ось що він пише про чесну зароблену поїздку:

Брюссель зустрів дощем. Перший день ми присвятили собі: гуляли по місту, роздивлялися цікавинки та шукали сувеніри близьким, адже розуміли, що часу у нас обмаль і ті чотири дні, які у нас були, промайнуть дуже швидко. На другий день (я його називаю політичним, бо зустрічалися з політиками) ми поїхали до штаб-квартири НАТО, де на нас чекали посадовці з НАТО. Теми брифінгів та зустрічей для нас були різноманітними: це і «Відносини України та НАТО», «НАТО: цифрові технології», «НАТО і Росія» тощо. З нами зустрілися головний координатор програм НАТО доктор Пітер Лунак, політичний радник секції відносин Альянсу з країнами-партнерами Флоріан Енке, представники країн-членів НАТО Франції і США Франко Девото та Тамір Васер, а також в.о. голови Місії України при НАТО Єгор Божок. Координатором цих зустрічей у штаб-квартирі був Саша Мюллер. До речі, синхронний переклад під час брифінгів, здійснювався трьома українськими перекладачами, які з нами прилетіли до Брюсселя. Окрема їм подяка за якісний переклад.

Отож, всі представники НАТО щедро ділилися думками про альянс, який представляли, охоче відповідали на наші запитання. На третій день (його я називаю військовим, адже зустрічалися лише з військовими) ми поїхали до Монсу, до Штабу Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (S.H.A.P.E), де ми спілкувалися з офіцерами, що представляли різні країни-члени НАТО. Головними темами були  «Відносини Росія-Україна в контексті НАТО» та «Безпека країн-членів Альянсу від агресії з боку РФ». Дуже порадували слова польського генерала, який з нами спілкувався: від імені всієї Польщі він висловив підтримку і залізно запевнив, що місце України в НАТО.  А останній четвертий день ми так само присвятили собі.

Взагалі вражень багато і всі передати або важко, або просто неможливо. Хочу від душі подякувати всім, хто приклав максимум зусиль, аби ця поїздка здійснилася: насамперед організаторам конкурсу в українському сегменті Вікіпедії — Павлові Лакійчуку і представникам Вікімедіа Україна, також Центру інформації та документації НАТО в Україні, який здійснив омріяну поїздку, а також іншим небайдужим, хто долучився до цього. Дякую.

Цікаво, що статтю про Штаб Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі, який випало відвідати, Роман якраз написав на конкурс. Він продовжує редагувати Вікіпедію і зараз. Остання створена ним стаття — про НАТО-квест, всеукраїнський проект-вікторину, метою якого є інформування населення щодо курсу України у НАТО.

Олександр Андрейко (фото Іллі Корнійка, cc-by-sa-4.0)

На відміну від Романа, інший призер конкурсу Олександр Андрейко — вікіпедист зі стажем. Aleksandrit редагує українську Вікіпедію з 2007 року: тоді йому не було й 12, а першою статтею стала сторінка про мера Миколаєва Володимира Чайку. Навчається за спеціальністю міжнародні відносини й займається активною громадською діяльністю, тож не дивно, що взяв участь у конкурсі. Впродовж місячника він створив такі статті як Об’єднаний корпус швидкого реагування, Повітряний бій над Баня-Лукою, Командування ОЗС НАТО у Північній Європі та інші. Про відвідини Брюсселя пише так:

Ми зустрілися з багатьма не останніми людьми: від керівників різних відділів до радників іноземних місій, зустрічалися з генерал-майорами і військовими трохи нижчого рангу.

Сподобалося, що ніхто не говорив про погоду, спікери одразу починали з теми російської агресії і відповідали на будь-які запитання. Розповідали про замороження стосунків з Росією одразу з березня 2014 року (лишилась лише комунікація на найвищому рівні), про різну допомогу Україні, трастові фонди і т.д. Було багато питань щодо того, що цього мало, але резонно відповідали, що ви не члени НАТО і не завжди були послідовними в питанні приєднання, але ми все одно відкриті для співробітництва. Для країн-учасниць у Балтиці, наприклад, у НАТО є план реагування. У НАТО є дуже маленький відділ медіакомунікацій, але вони самі їздили у Львів, робили відеоматеріал з жителями на вулицях міста.

За обідом поспілкувався з представником управління політичними відносинами, який цікавився питаннями підтримки вступу України до НАТО серед населення, проблемами з переселенцями і навіть Опозиційним блоком. Тобто вони достатньо глибоко в темі.

Іще з цікавого: українська місія в НАТО працює прямо на території штаб-квартири (наскільки я зрозумів, єдина не з країн-учасниць). Тоді як з російської місії взагалі право доступу в штаб-квартирку є тільки у глави місії і його водія.

Трьох українських перекладачів запросили спеціально для нашої делегації. За словами однієї з них, російських перекладачів взагалі уже не беруть і навіть на Парламентській асамблеї НАТО на російську перекладають українці.

На сьогодні в активі Олександра 124 створені статті в українській Вікіпедії, й остання з них — про Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін, групу з контролю за дотриманням Мінського протоколу.

Тарас Рикмас (фото Андрія Макухи, cc-by-sa-4.0)

Третє місце за результатами конкурсу посів користувач The Iron Addict, але оскільки він не зміг поїхати, то його замінив наступний у рейтинговій таблиці Тарас Рикмас. Перше редагувань як зареєстрований користувач Taras r зробив у 2012 році розширенням статті про Сокальський район. Для конкурсу писав про бомбардування Югославії силами НАТО у 1999 році: бомбардування албанських біженців поблизу Джяковіца та поблизу Коріші, бомбардування телецентру та китайського посольства в Белграді. Про поїздку сказав так:

Це була моя перша мандрівка в Європу. Мав змогу спробувати купу смаколиків і бельгійського пива, а щодо сесій і брифінгу, то на них я почув багато нової для себе інформації. Статі про Бельгію і Брюссель я вже трохи писав, і планую ще написати.

Тарас активний редактор Вікіпедії, він брав участь у цьогорічній Вікіконференції, а найсвіжіші свої статті створив не далі як вчора — вони стосуються адміністративного поділу Непалу.

Організаторів конкурсу завжди радує, коли його учасники залишаються активними дописувачами Вікіпедії і знаходять час створювати статті й далі. Дякуємо їм і закликаємо усіх брати добрий приклад 🙂

Заклопотаний 150-осібний редафон у процесі напруженої роботи у Буенос-Айресі. Фото Mauricio V. Genta, вільноліцензоване на умовах CC-by-SA 4.0.

Сімейні суперечки в домі моєї бабусі скінчилися, коли до наших життів увійшла Вікіпедія. Будь-який натяк на контроверсійність тепер розпочинається й закінчується за декілька секунд: «Скільки пройшло з тих пір, як Homo sapiens з’явився на Землі?» — «Глянь у Вікіпедії». «Коли народився Френк Сінатра?» — «А що про це каже Вікіпедія?» «Зі скількох островів складаються Мальдіви?» — «Легко — пошукай у Вікіпедії».

Дивно, але мати змогу негайно знайти правильну відповідь менш цікаво, ніж витрачати весь день на відгадування відповідей, які важко підтвердити. Ризик відповісти наздогад тепер є більш принизливим — як коли мій кузен відповів на питання про Homo Sapiens «не більше шістдесяти тисяч років». Онлайн-відповідь довела, що він жахливо, страшенно помилився.

Звісно, неможливо заперечити, що Вікіпедія — це чудовий та дивовижний інструмент. Інакше як Ви поясните те, що майже 150 людей зібралися сонячного серпневого ранку у театрі Колумба — великій опері в Буенос-Айресі, яка вважається одним з найкращих місць для проведення концертів у світі — і жертвували свій час на дослідження історії будівлі, а також завантажували всі ці знання до іспаномовної Вікіпедії?

Як сказав у своїй вітальній промові представник Вікімедіа Аргентина Галілео Бідоні, «Вікіпедія — це найбільша колекція знань, що коли-небудь були створені людиною. Викликом сьогоднішнього дня є зламати непорозуміння, що лише вікіпедисти можуть писати статті. Будь-хто може це робити, як ми тут сьогодні, експерти та люди, які беруть участь вперше, щоб випустити знання, що містяться у стінах цього легендарного театру, й влити їх у цифрову платформу, шляхом колективної роботи, як команда».

Як підказує назва, редафон — це семигодинний марафон, упродовж якого волонтери намагаються переписувати та редагувати статті Вікіпедії, що вже існують, про театр. Волонтери намагаються вносити додаткові та покращені матеріали. Немає кращого шляху це зробити, ніж створення нашої бази для цього прямо у самому місці, про яке ми писатимемо, мати можливість досліджувати всі його куточки і закутки, розмовляти зі спеціалістами та звертатись до його бібліографії. «Кімната для писання», яку нам виділили не могла б бути більш ідилічною: знаменита Золота кімната вітає нас 15 столами, що займають всю її довжину, яка освітлена розкішними люстрами й сонячними променями, що сяють крізь вишукані вітражі Годена.

Нашою першою місією є пройти традиційну екскурсію, впродовж якої ми отримуємо привілей стати першими людьми, що побачать підготовку відкриття опери у неділю — декорації грецьких фігур та зелених ландшафтів, виготовлені з дерева, картону й фарби, що оживають завдяки магії сцени, завіс та світла.

Повернувшись до Золотої кімнати, Галілео та інші вікіпедисти запитують волонтерів, які теми вони хотіли б досліджувати — й після прочитання статті Вікіпедії про будівлю, і під час наших досліджень ми зможемо розуміти слабкі місця вмісту та важливі упущення.

Також, столи організовано відповідно до різних категорій. Шостий, наприклад, відповідав за вивчення архітектури та фурнітури театру, а сьомий стіл був відповідальним за створення нового розділу про майстерні та ремесло, що відбувається під землею, у підвалі будівлі.

Процес був радше хаотичним. Фотографи ходили вгору-вниз отримуючи зображення будівлі та важливих людей театру. Жан, студент-інженер за обміном в університеті Буенос-Айресу з Франції, перекладав скільки можливо інформації для покращення французькомовної Вікіпедії. Експерти підходили, щоб поділитись знаннями та анекдотами, як один про вражаючі оберти та повороти в повітрі, що виконують танцюристи на сцені. Вони їх, схоже, позаочі любляче називають «tramoyas» (бутафорія). Я особливо вражена свідченням Амалії Пел’їссарі де Ермітте, внучки власника компанії, що споруджувала театр Колумба у 1889—1908: «Трішки боляче, коли я думаю, що я вже древня історія зараз», — каже вона напівдоволено, напівзворушено. Вона розповідає, що її батько, котрому на момент спорудження театру було не більше десяти, грав футбол на початкових обрисах того, що потім стане фойє.

Незадовго до п’ятої я завантажила чотири додаткові абзаци до основної статті та перечитала статтю. Що я побачила тепер, було зовсім трансформованим обширним внеском 150 учасників та колег-редакторів, але ж хіба це не те, чим Вікімедіа дійсно є — живим організмом у постійному відтворенні? Тепер це завдання більш досвідчених редакторів — переглянути нашу роботу й вирішити, що лишається, що йде, а що змінюється. На сьогодні роботу завершено.

Цей редафон було організовано Вікімедіа Аргентина й Лабораторією міського уряду Міністерства модернізації разом з театром Колумба.

Жизель Бордой, менеджер з комунікації, Вікімедіа Аргентина
Дельфіна Крусеманн, La Nacion

Джерело: блог Вікімедіа