Хочете сфотографувати пам’ятник Шевченку у вашому місті та проілюструвати ним Вікіпедію? Є шанс, що ви порушите цим закон — бо в Україні досі відсутня «свобода панорами». Ця норма є в законодавстві більшості західних держав, але у нас досі заборонено вільно публікувати зображення архітектурних творів, які розташовані у громадському місці, якщо не пройшло понад 70 років після смерті архітектора.

Цього року до Верховної Ради України подали п’ять законопроєктів, які мають докорінно змінити регулювання авторських та суміжних прав в Україні. Зараз триває процес створення компромісного законопроєкту, він має з’явитись на сайті ВРУ вже цієї осені. Тому хочемо нагадати про «свободу панорами» — що це і чому її прийняття є важливим для України.

Герой нашого відеоролика — фотограф Майкл із Канади, який хоче створити фотокнигу про українську архітектуру, щоб популяризувати туризм в Україну. Проте, через особливості українського законодавства — це не таке вже й просте завдання!

«Свобода панорами» — це можливість вільно фотографувати, змальовувати або знімати на відео твори архітектури та мистецтва, розташовані у громадському місці, і публікувати такі зображення чи відео. В Україні її немає. Тобто у нашій країні  фотографи чи й просто перехожі, які хочуть зробити світлину на пам’ять і десь опублікувати, у багатьох випадках не можуть це зробити легально.

Чинна редакція закону «Про авторське право та суміжні права» не дозволяє відтворення творів архітектури, скульптури чи образотворчого мистецтва без дозволу власників авторських прав — тобто майже все, що створене за часи Радянського Союзу та все, створене за часи періоду відновлення незалежності України з 1991 року. І щоб мистецький твір (будівля, скульптура тощо) перестав охоронятися — з дати смерті автора має пройти 70 років.

Сучасні добудови до старих будівель — навіть дуже несуттєві — це також архітектурні твори, захищені авторським правом, тож законодавство не дозволяє їхнє відтворення без дозволу авторів.

Серед п’яти законопроєктів, про які згадано вище, тільки три містять положення, що вводять «свободу панорами» — №№5552-1, 5552-2, та 5552-4. Детальніше читайте у нашій статті.

У більшості розвинених країн «свобода панорами» існує; про це ми також раніше розповідали. Навіть найконсервативніші в цьому плані держави, такі як Бельгія та Франція, протягом останніх декількох років ввели «свободу панорами» (у Франції, проте, законодавство забороняє комерційне відтворення зображень). «Свобода панорами» існує навіть у Росії.

Це погано впливає на наш туристичний та освітній потенціал, і це потрібно виправляти. Реформа авторських та суміжних прав в Україні є для цього чудовою нагодою.

Назар Токар, адміністратор української Вікіпедії, прокоментував це так: «Вільно робити фото та відео у публічних місцях та публікувати ці матеріали — має бути законним. Зараз для цього потрібно питати дозволу скульпторів та архітекторів, власників авторських прав. 

Спрощення створення таких матеріалів потрібна не лише для Вікіпедії, де у статтях будівель чи пам’ятників можна було би додавати фото. Це також спростить роботу туристичним аґенціям, вчителям, студентам, видавцям, кінематографістам і ще багато кому. 

У “свободі панорами” зацікавлена й держава, адже поки що для того, щоби зробити й опублікувати фото, необхідний дозвіл на практично все, створене з початку 90-х».

Сподіваємося, що компромісний законопроєкт візьме до уваги суспільний інтерес до існування «свободи панорами» в українському законодавстві для пересічних громадян, які не хочуть порушувати закон просто тим, що запостили фото Майдану у соціальних мережах. Законодавці мають врахувати важливість наявності цієї норми також для України як держави — легально показувати й розказувати про Україну та її культурну спадщину, творити імідж сучасної країни у самому центрі Європи, можна тільки за наявності «свободи панорами» в українському законодавстві.