Облога російською армією Маріуполя — жахлива трагедія XXI століття. За даними влади, через бойові дії, відсутність їжі та води та з інших причини з початку березня загинули понад 20 тисяч мирних жителів міста. Більшість будівель Маріуполя зруйновані або сильно пошкоджені внаслідок хаотичних обстрілів.

Олександр, відомий у Вікіпедії як користувач Wanderer777, народився в Маріуполі і провів там більшу частину життя. Врешті йому вдалося вибратися з міста і зараз він перебуває у безпеці, але до цього довелося самому відчути облогу Маріуполя.

Олександр — випускник Приазовського державного технічного університету за спеціальністю «Автоматизація металургійних процесів та комп’ютерно-інтегровані технології».

У Вікіпедії він є активним редактором російськомовного розділу; за останні 15 років був адміністратором, бюрократом, членом Арбітражного комітету, посередником у темі України. Олександр також періодично долучається до редагування української Вікіпедії, Вікісховища та інших вікіпроєктів.

Коли 24 лютого російські війська вторглися в Україну, Олександр і його родина думали виїхати з Маріуполя, але врешті вирішили залишитися у місті, сподіваючись, що війна не дістанеться до них швидко. Прогнози виявилися занадто оптимістичними — російські війська стрімко просунулися на сході України і невдовзі Маріуполь опинився в оточенні. На третій день вторгнення виїхати з міста вже було неможливо, згадує Олександр.

Тоді сім’я Олександра переїхала до західної частини міста. За кілька днів окупанти знищили практично всю цивільну інфраструктуру. Були зруйновані супермаркети, електричні трансформаторні підстанції, насосні станції водопостачання, пожежні депо та похоронні доми.

Олександр та інші мешканці його будинку переїхали в підвал і жили там декілька тижнів. Він пригадує постійні обстріли — частими були випадки, коли російські танки наближалися до його району і без розбору стріляли по будинках. У будинок Олександра влучив снаряд, але не зруйнував його — на відміну від більшості будівель у цьому районі, які повністю знищені.

Щойно це стало можливим, в середині березня, Олександр з родиною виїхав з міста до сусіднього села. Однак на цьому їхні випробування не закінчилися — ще місяць вони шукали шляхи для втечі з окупованої території. Врешті, у другій половині квітня, їм вдалося виїхати автомобілем та дістатися до Запоріжжя.

Олександр називає дивом те, що йому вдалося покинути Маріуполь. Людям, які намагалися виїхати пізніше, особливо чоловікам призовного віку, як правило або не дозволяли виїхати з міста, або ув’язнювали у фільтраційних таборах.

Згодом Олександр допоміг рідним виїхати за кордон, а сам залишився у місті Дніпро.

Олександр каже, що ми ніколи не дізнаємося справжніх масштабів трагедії у Маріуполі. Як він пише на своїй сторінці користувача в російськомовній Вікіпедії: «Багато людей загинуло. Дуже багато. Гинули від ракет та снарядів. У будинках та на вулицях, у дворах та бомбосховищах. Коли намагалися дістати хоч якісь продукти зі зруйнованих магазинів, коли готували їжу на багатті, коли намагалися знайти місце, де ще є мобільний зв’язок. Вмирали під час обвалення багатоповерхівок після падіння авіабомб та у підвалах через задимлення під час пожеж. Вмирали через відсутність інсуліну, антибіотиків та ліків для сердечників. Вмирали від голоду та спраги. Скільки загинуло — ми ніколи не дізнаємось».

Зараз місто, яке було великим промисловим центром з населенням у понад 400 тисяч людей, в руїнах і повністю окуповане. Активні бої припинилися, але гуманітарна катастрофа все ще триває — інфраструктура міста зруйнована, і окупаційна влада навряд чи скоро її відновить.