Вікіманія 2026: враження українців та як у Парижі відзначали 25-річчя Вікіпедії

Вікіманія — це найбільша міжнародна подія для вікімедійців, яка щороку об’єднує тисячі людей з вікіруху, котрі займаються різними напрямками волонтерства у проєктах Вікімедіа, але об’єднані спільною ідеєю — поширенням вільних знань.

У цьому підсумковому дописі ми зібрали відгуки кількох учасників та учасниць з України, які відвідали Вікіманію, розповімо загально про те, як відзначали 25-річчя Вікіпедії, цікавинки на конференції, корисні посилання та інформацію про Вікіманію 2027.

Загальне фото учасників та учасниць Вікіманії 2026
Фото: Simon Delahaye for the Wikimedia Foundation, CC BY-SA 4.0

21-ша Вікіманія пройшла під гаслом «Свобода. Рівність. Надійність» у приміщенні паризького Міста науки та індустрії (Cité des sciences et de l’industrie). Цього року у конференції взяли участь 1250+ людей офлайн з 40+ країн світу та ~2000 — онлайн.

Святкування 25-річчя

Окрім того, що Вікіманія — це традиційна і важлива для міжнародного вікіруху конференція, цього року вона була особливою — присвячена святкуванню 25-річчя Вікіпедії.

Тож уся подія була пронизана тематичними деталями. Наприклад, на церемонії відкриття та закриття ходила ростова лялька Baby Globe — маскота 25-річчя Вікіпедії. Також його можна було зустріти на тематичних сувенірах, дизайнах конференції, наліпках та навіть вікімедійцям року під час нагородження вручали плюшеву версію.

У останній день навпроти основного приміщення на вулиці усі охочі викладали один із найбільших пазлів з лого Вікіпедії.

Українці на конференції

Ця Вікіманія була однією з найбільших за кількістю українців, які її відвідали — на конференцію завітало 20 українців та українок.

Фото: Ahmad Ali Karim, CC0

Усього формально українці представили, промодерували чи взяли участь у 10 сесіях:

А також представили два постери про проєкти «Вікімедіа Україна»:

Враження українців

Катерина Кіфа: «Найціннішим для мене на Вікіманії стало відчуття причетності до глобальної спільноти редакторів і редакторок з усього світу. І що більше почуваєшся її частиною, то більше хочеться віддавати — тому цього року свідомо брала на себе більше відповідальності.

Цього року Україна була представлена сильно: велика делегація, змістовні доповіді, помітна присутність. На церемонії відкриття українці були у вишиванках, а навколо — десятки інших національних строїв; дивитися на це різнобарв’я було справжнім задоволенням.

Для мене це був перший досвід у ролі спікерки на Вікіманії — презентувала три доповіді. Особливо цінним став спільний виступ із Тімом Муді (Internet in a Box), Стефаном (Kiwix) та Джошуа Салазаром (проєкт OfflinePedia, Еквадор) — колегами, з якими ми познайомилися на попередніх конференціях.

Знову долучилася до WikiWomen Summit, цього разу вже як фасилітаторка: жінки з різних країн ділилися досвідом залучення нових редакторок, і багато що перегукується з тим, що ми робимо в конкурсі «(Не)відомі жінки у Вікіпедії». А ще вкотре грала в Вікіоркестрі — на укулеле.

Та найтепліше згадуються неформальні моменти: розмови з давніми колегами, ідеї, що народжуються між справами, і Париж, який ми відкривали разом. Тут кожен створює простір, у якому легко надихатися».

Любов Суверньова: «Для мене Вікіманія у Парижі стала особливою подією.

Наша презентація про жіночу солідарність була для мене особливо важливою. Адже сила жінок — у здатності підтримувати одна одну, об’єднуватися, надихати й разом створювати можливості там, де їх, здавалося б, немає.

Париж подарував не лише незабутні зустрічі, а й нові ідеї, партнерства та віру в те, що разом ми можемо започатковувати великі проєкти й змінювати світ.

Дякую всім, хто був поруч, слухав, підтримував, обіймав, ділився досвідом і творив цю неймовірну атмосферу єдності.

Вікіманія — це про людей. Про солідарність. Про світ. Про майбутнє, яке ми створюємо разом».

Світлана Вислінська: «Я побачила Вікіманію не просто як величезну конференцію… Це живий організм! У якому важливі і кожен учасник чи учасниця, і кожна, на перший погляд, дрібниця, яка насправді зовсім не дрібниця.

Особливо хочу підкреслити, що Вікіманія — це не про туризм 🙂 Навіть якщо ти їдеш без власної сесії, можливість участі в цій конференції — це унікальний досвід проєктної роботи чи роботи в командах Wikimedia.

Мої п’ять днів у Парижі — це ні з чим не порівнюване відчуття спільноти, що складається з тисяч дуже різних людей, але яка живе і розвивається завдяки внеску кожного. І розуміння, що навіть невеликий локальний проєкт стає частиною глобальної історії вільних знань. Ідея з ранкової сесії може продовжитися в розмові за кавою, випадкове знайомство — перетворитися на професійний контакт, а короткий виступ стати початком нової співпраці».

Вячеслав Мамон: «Для мене Вікіманія давно вже не про ефект “вау, скільки тут вікімедійців з усього світу”. Найцікавіше — побачити, що реально рухається всередині руху: як працюють U4C та інші механізми врядування, які інструменти з’являються, хто готовий робити спільні проєкти і з ким варто продовжити розмову вже після конференції.

Цього разу особливо цінними були розмови з Меггі Денніс про стійкість спільнот, безпеку й український досвід роботи під час війни, а також зустріч із Мег Ваттеротт, з якою ми продовжили розмову про її документальний фільм і можливий показ в Україні. Плюс локалізація GLAM Wiki Dashboard, контакт із Internet Archive, українсько-африканські ініціативи — тобто досить багато речей, які мають шанс перетворитися на щось конкретне.

Тому для мене хороша Вікіманія — це та, після якої повертаєшся не лише з фотографіями й враженнями, а зі списком людей, яким треба написати, справ, які варто довести до результату, і кількох нових місць, куди тепер хочеться поїхати».

Олеся Луканюк: «Кожна конференція є по-своєму особливою, а цьогорічна Вікіманія в Парижі не стала винятком. Мене завжди надихають теплі зустрічі з вікіпедистами зі всього світу, яких я вже знаю, але також особливо цінним є будувати нові знайомства — і такі конференції є чи не найкращим місцем для цього. Цьогоріч організатори додали чимало новинок, які гарно вписувалися у загальну атмосферу конференції та гарно залучали делегатів. Також тішить, що українська делегація була гідно представлена та почута.

А тому нетворкінг, програма, робочий простір, місто і люди зробили цю Вікіманію справді незабутньою.

Окремо важливим було для мене висвітлення результатів роботи проєктів, якими займаюся. Вдалося представити постер “Місяця культурної дипломатії України”, який зібрав чималу увагу з боку іноземної аудиторії та допоміг побудувати контакти для майбутніх співпраць. А також провела традиційну зустріч спільноти міжнародного фотоконкурсу “Вікі любить Землю”, на яку завітали організатори, волонтери та усі зацікавлені в конкурсі з різних країн.

Безумовно, цей тиждень Вікіманії у Парижі дав поштовх для нових ідей та співпраць, а особливо для професійних та особистих рефлексій».

Український мітап

Вже за доброю українською традицією — на кожній міжнародній конференції за можливості проводити дружню зустріч для українців та друзів України — у останній день усі охочі українці та іноземці зібралися під час ланчу на тематичний мітап.

На мітап прийшло приблизно 45 людей, більшість з яких — іноземці, що зробило цю зустріч однією із найбільших за кількістю іноземних вікімедійців на українському мітапі.

Вікімедійці з різних країн ділилися тим, як їх шляхи перетнулися з українською Вікіпедією та яке у них улюблене українське слово.

Фото: Dewa Ayu Carma Citrawati, CC BY-SA 4.0

Опісля усі зіграли у «зіпсований телефон» — одне слово українською мало пройти через десяток різних людей і наприкінці український учасник чи учасниця мали відгадати, яке ж слово було на початку. Ось як про мітап згадує його український учасник Микита Кравцов:

«Під час цього мітапу, ми розповіли про Україну та її культуру через…ігри. Наприклад, гра “Зіпсований телефон”, де ми усі передавали через один одного шепотом слова і вийшло це забавно). Скажімо, ви уявляли, що таким чином слово “Посилання” перетвориться у слово “Осторжиманія”? Нас, українців це дуже позабавило, іноземців — не менш, тому сесія усім сподобалася. Але й не тільки цим…

Бо врешті-решт, я взяв в руки гітару і… зіграв українські пісні на мітапі. Серед них — легендарна “Воїни світла”, а також український пост-панк від виконавця SadSvit — “Молодість”. У іноземців це викликало овації! Ніколи не відчував себе таким щасливим після сесій :)».

Вікіманія 2027

Наступна Вікіманія пройде у Сантьяго-де-Чилі на початку серпня. Зголошення на стипендії розпочнеться пізніше восени 2026 року. За анонсами події слідкуйте на сторінці конференції та у наших соцмережах.

Якщо вас цікавить, як подаватися на міжнародні стипендії, як вони працюють, хто їх надає та поради щодо успішної подачі — переходьте за посиланням та читайте допис саме про це.