Вікімедіа Україна

29 травня в залі засідань Ученої ради Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна відбувся урочистий пленум Правління Національної спілки краєзнавців України, присвячений 85-річчю виходу в світ першого номера журналу «Краєзнавство». На пленумі, серед іншого, було презентовано видання ГО “Вікімедіа Україна”: оперу Д. Бортнянського “Сокіл” і довідник “Як редагувати Вікіпедію”. Останній отримали всі присутні члени Правління НСКУ та гості пленуму.

Наприкінці травня 1925 року в Харкові відбулася велика нарада за участі 22 регіональних краєзнавчих осередків – Перша Всеукраїнська конференція краєзнавства, на яку зібралися спеціалісти різних галузей науки, причетні до справи дослідження рідного краю. На конференції було ухвалено рішення про створення Українського комітету краєзнавства (УКК).

8 січня 1927 року УКК ухвалив: «Приступити до видання періодичного органу в розмірі 2 друкованих аркушів, накладом в 2000 примірників». Перший номер журналу «Краєзнавство» побачив світ у квітні 1927 року на друкарських верстатах найбільшого Харківського виробництва «Пролетарій», після того, як УКК мав чіткі дані про бюджет, у якому, до речі, ніяких коштів на видавничу справу передбачено не було. І все ж таки, маючи незначні операційні фонди, Комітет почав видавничу справу і спромігся випустити в 1927 році три номери; у 1928 році – десять; у 1929 році – десять номерів у трьох випусках; у 1930 році – п’ять номерів часопису. Але тоталітарний режим швидко згорнув цю діяльність, знищивши 30 тисяч дослідників рідного краю. І тільки в повоєнні роки життя українського краєзнавства відродилося.

1990 року було створено Всеукраїнську спілку краєзнавців – правонаступницю УКК, яка відновила 1993 року і журнал «Краєзнавство». На сьогодні світ побачило вже 77 його номерів. Журнал виходить щоквартально. Значно поліпшилися обсяги, наклад і вагомість журналу після 2008 року, коли Всеукраїнська спілка краєзнавців отримала статус Національної. З 2009 року журнал отримав фахову реєстрацію у ВАК України і безкоштовно надходить у 140 найбільших фондосховищ країни (університети, бібліотеки, архіви, музеї), крім того його pdf-версія доступна для завантаження на сайтах НСКУ, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та Інституту історії України НАН України. Напередодні ювілею інформація про журнал «Краєзнавство» з’явилася і в українському мовному розділі вільної інтернет-енциклопедії Вікіпедії.

Національна спілка краєзнавців України – партнер ГО “Вікімедіа Україна”. Спільно зі Спілкою було організовано минулорічні Вікіекспедиції до Макарівського району та міста Василькова, що, до речі, було висвітлено у журналі “Краєзнавство”. Значну організаційну підтримку НСКУ надала і при проведенні Другої української Вікіконференції. Підписана 29 лютого ц.р. Угода про співпрацю між ВМ УА та НСКУ передбачає взаємодію по багатьом іншим напрямам роботи, зокрема вікі-проектам “Вікі любить пам’ятки” та “Історія міст і сіл України”. Під час пленуму представники ВМ УА в черговий раз ознайомили краєзнавців з можливостями Вікіпедії та інших проектів фонду Вікімедіа, обговорили найближчі плани співпраці в межах підписаної угоди та окреслили завдання на майбутнє. Краєзнавці з багатьох областей акцентували увагу на винятковій ролі Вікіпедії в підготовці майбутнього академічного видання “Історії міст і сіл України” і пообіцяли активніше включатися в роботу по наповненню енциклопедії.

Фото з сайту ХНУ імені В. Н. Каразіна.
На фото: Проректор з науково-педагогічної роботи, доктор хімічних наук, професор Юрій Холін та член Правління «Вікімедіа Україна» Сергій Петров.

Між Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна та громадською організацією «Вікімедіа Україна» 22 травня 2012 року підписано угоду про співпрацю. Тепер студенти та аспіранти університету будуть писати статті до україномовної Вікіпедії замість рефератів.

Угодою також передбачено, що громадська організація «Вікімедіа Україна» надаватиме допомогу студентам і викладачам з основ написання та редагування статей в українському сегменті всесвітньої он-лайн-енциклопедії Вікіпедія, консультуватиме їх з механізмів перевірки особистого внеску до статей Вікіпедії та буде займатися технічною підтримкою роботи окремого спеціального проекту, який вже створено в українській Вікіпедії – Проект:ХНУ імені В. Н. Каразіна.

У свою чергу Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, як одна із провідних освітніх та наукових установ Харківщини, буде надавати консультаційну допомогу членам громадської організації «Вікімедіа Україна» та іншим вікіпедистам з питань різних галузей науки, а також сприятиме інформаційному наповненню Вікіпедії статтями та зображеннями про університет, його підрозділи, відомих представників – викладачів і вихованців.

Дивіться також: Каразінський університет підписав договір про співпрацю з «Вікімедіа Україна»

Статті української Вікіпедії вперше стали основою друкованого видання. Це перша книжка в Україні, яка побачила світ завдяки існуванню абсолютно віртуальної енциклопедії. Громадська організація “Вікімедіа Україна” стала першою серед регіональних відділень Фонду Вікімедіа, якій вдалося власним коштом опублікувати не тільки текстові матеріали, а й нотні. Вперше за роки незалежності видано клавір класичної опери і знов-таки вперше видано оперу класика української музики Дмитра Бортнянського українською мовою.
Ідеться про ошатне видання опери Дмитра Бортнянського “Сокіл”, яке цієї весни побачило світ і вмістило на 218 сторінках під твердою обкладинкою повний текст лібрето, клавір опери з текстами, матеріали про особливості національних вокальних перекладів та про генезу використання мов в операх, а ще — статті з українського розділу Вікіпедії про саму оперу “Сокіл”, її автора Дмитра Бортнянського та перекладача лібрето, відомого українського науковця, письменника і громадського діяча Максима Стріху. Книжку було презентовано в межах другої української Вікіконференції і вона вже отримала широкий розголос в українських музичних колах.
З нагоди презентації видання ми звернулися до людей, які були причетні до його створення. “Великим недоліком української культури є брак видань опер з українськими перекладами, — зазначив упорядник видання і керівник проекту “Світова класика українською”, член правління ГО “Вікімедіа Україна”, композитор Андрій Бондаренко. — Попри те, що в радянські часи українські оперні театри з успіхом ставили і західноєвропейські, і російські опери в блискучих перекладах М. Рильського, М. Лукаша, Б. Тена й інших поетів, видавці бралися лише за російськомовні переклади опер, залишаючи творчість українських перекладачів поза увагою. Зокрема й “Сокіл” Бортнянського, написаний на франкомовне лібрето Франца-Германа Лаферм’єра, публікувався лише в російському перекладі А. Розанова. Більше того, з відмовою низки оперних театрів від української мови виконання у 1990-х роках численні шедеври української літератури опинилися під загрозою повного забуття. Проект “Світова класика українською”, розпочатий творцями української Вікіпедії, покликаний виправити це прикре упущення й відкрити українським музикантам і поціновувачам музики чарівний світ вокальних перекладів українською мовою. Публікація опери “Сокіл” стала першою ланкою цього проекту”.
“Упродовж минулих 20 років зусиллями “керівників від музики” було фактично знищено явище українськомовної опери. Українська мова вже майже не звучить зі сцени нашої Національної опери, театрів Львова, Харкова, Дніпропетровська, Донецька. Формально тому, що “така світова практика”. Реально — бо так театр має більше шансів включитися в гастрольний конвеєр, коштами наших платників податків інвестуючи культурне життя європейських культурних провінцій. Видання — суто громадська ініціатива, на чолі якої став композитор Андрій Бондаренко, а матеріально втілити її допомогла організація “Вікімедіа Україна”, що опікується розвитком українськомовного сегмента Вікіпедії. І це логічно: коли Бортнянського не видає жодна з потужних державних консерваторій, коли він нецікавий жодному з державних оперних театрів, тоді лише ентузіасти можуть нагадати, що Дмитро Бортнянський був автором не лише інструментальної музики і церковних хорів, а й шести опер, які й сьогодні абсолютно не втратили свого чару”, — стверджує Максим Стріха.
До речі, опера “Сокіл” створена 1786 року і вперше виконана придворними в Гатчинському палаці 11 жовтня того ж року. Перший український переклад лібрето виконав Максим Стріха для першої сценічної постановки в Києві, яку 1996 року здійснила великий популяризатор спадщини Д. Бортнянського, народна артистка України Наталя Свириденко.
У супровідних статтях музикознавця з Харкова Григорія Ганзбурга і перекладача Максима Стріхи переконливо доводиться: лише при виконанні зрозумілою для публіки мовою вокальний твір може розкрити всі свої глибини. “Великі композитори минулого (Верді, Вагнер, Шостакович) вважали, що їхні опери обов’язково мають лунати в перекладі мовами тих країн, де вони виконуються — бо ж для них надзвичайно вагоме значення мала єдність музики і драматичної дії. А при виконанні “мовою оригіналу” комічної опери, а “Сокіл” є оперою лірико-комічною, з численними тонкими епізодами, жодне світлове табло з перекладом не дозволить слідкувати за обміном дотепними репліками — і вся іскрометність твору негайно зникає”, — вважає Григорій Ганзбург.
Ініціатори проекту “Світова класика українською” переконані: українські переклади вершин оперного, ораторіального і камерного вокального жанру мають право на життя. І в майбутньому Київ знову матиме українськомовний оперний театр (як Лондон має англомовну Англійську національну оперу). А сьогодні вокальні переклади наших класиків (на жаль, ніде досі переважно не надруковані) потрібно неодмінно захистити від забуття, оприлюднити на папері, а насамперед в інтернеті, зробивши їх доступними для виконавців і студентів.

На фото: Андрій Бондаренко і Григорій Ганзбург знайомляться з виданням

Джерело: “Слово Просвіти”, pdf

У вирі бурхливих вікі-подій останнього часу залишилося без особливої уваги підписання 25 квітня ц.р. Меморандуму про співпрацю громадської організації “Вікімедіа Україна” з найстарішим об’єднанням громадян в Україні – Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Між тим, це великий крок на шляху акумулювання всередині найбільшої енциклопедії світу інформації, яку за 143 роки від часу заснування подарувала Україні “Просвіта”.

Співпраця редакторів української Вікіпедії і просвітян розпочалася ще минулого року. Просвітянський тижневик “Слово Просвіти” став першим в Україні друкованим виданням, яке дозволило використовувати свій архів на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike 3.0 Лист, що підтверджує це, був переданий виконавчому директору ГО “Вікімедіа Україна” Юрію Пероганичу на Першій українській Вікіконференції 17 вересня 2011 року. Як інформаційний партнер, тижневик з 2011 року публікує авторські матеріали про найважливіші заходи ГО “Вікімедіа Україна”. Окрім того, просвітяни сприяли проведенню загальних зборів ГО “Вікімедіа Україна” 17 грудня 2011 року та радо відгукнулися взяти участь у роботі Другої Вікіконференції у Харкові 28-29 квітня 2012-го.

Тепер спільна праця просвітян і вікімедійців буде ще продуктивнішою. Меморандум передбачає взаємодію у проектах обох організацій, а також створення спільного проекту «Товариство «Просвіта» у Вікіпедії», що сприятиме наповненню енциклопедії інформацією про діяльність «Просвіти», налагодженню активного діалогу просвітян зі спільнотою дописувачів Вікіпедії. З текстом документу можна ознайомитися тут.

Довідка

Товариство «Просвіта» виникло в 1868 році в Галичині як противага антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, — з одного боку, і русофільській, — з другого. Наприкінці 80-х років, коли агонізувала комуністична система в Україні, досвід «Просвіти» прислужився справі самоусвідомлення, самоідентифікації українців, реалізації національної ідеї. 11-12 лютого 1989 року в Республіканському будинку кіно відбулась установча конференція Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка — перший легальний форум незалежної громадської організації у Києві. 12 жовтня 1991 року Товариство  української мови було реорганізоване у Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Відтоді це українська громадська організація культурно-освітянського спрямування. Очолює товариство народний депутат України Павло Мовчан. Детальніше про діяльність “Просвіти” читайте тут: http://prosvitanews.org.ua

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням Фонду «Вікімедіа», який опікується розвитком Вікіпедії та низки інших вікі-проектів. Вікіпедія є волонтерським проектом, тому він потребує підтримки для реалізації ідей, пов’язаних з поширенням вільних знань. Детальніше про діяльність “Вікімедіа Україна” читайте тут: http://ua.wikimedia.org