Примітка: ця стаття була вперше опублікована англійською мовою у онлайн-газеті Вікіпедії The Signpost. Ми у «Вікімедіа Україна» хотіли б розповідати й інші історії людей, котрі розвивають вікіпроєкти під час війни — якщо ви бажаєте поділитися своєю, заповніть анкету за посиланням.

У четвер 24 лютого Сергій Петров прокинувся о п’ятій ранку від звуків вибухів. На його рідний Харків, розташований за 40 кілометрів від кордону з Росією, напали російські війська — як і на інші регіони України. За кілька днів Сергій втратив роботу і звичне місце проживання. Однак він залишається у Харкові, який регулярно обстрілюють російські війська, та документує гуманітарні наслідки російської військової агресії — зокрема для Вікіпедії.

Сергій — багаторічний редактор Вікіпедії, відомий як користувач Kharkivian. За понад десять років він створив кілька сотень статей, зокрема чимало про його рідну Харківщину. Сергій також є представником громадської організації «Вікімедіа Україна» у Харківській області та організатором багатьох заходів і кампаній — наприклад, конкурсу для бібліотек «ВікіХарківщина» та інших конкурсів статей і фотографій. Він також є громадським активістом; Сергій був членом координаційної ради Євромайдану у Харкові.

Перед війною Сергій працював контент-менеджером у невеликій компанії. Однак, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, багато підприємств припинили свою діяльність — і Сергій втратив роботу. Через кілька днів він був змушений переїхати зі свого дому після того, як його район потрапив під потужний обстріл російських військ. Його будинок був розташований за кілька кілометрів від лінії фронту. У ньому зникло опалення та електрика, поруч почалися пожежі. Сергій твердо вирішив не виїжджати із Харкова, але був змушений переїхати до квартири колеги в безпечнішому районі.

Зараз основна робота Сергія — це документування наслідків російської агресії, зокрема воєнних злочинів, скоєних окупантами. Як і в інших частинах України, Росія бомбить цивільні райони — за оцінками харківської влади, у результаті обстрілів знищено понад 1300 будівель, зокрема майже 1200 житлових будинків. Сергій фотографує та фільмує наслідки руйнувань, щоб Україна згодом змогла притягнути агресорів до відповідальності в міжнародній системі правосуддя.

Цю роботу Сергій виконує як журналіст і водночас допомагає українським правоохоронним органам. Він також пише щоденні хроніки атаки на Харків, які волонтери згодом перекладають іншими мовами.

Сергій завантажує деякі із зроблених фотографій та відео у Вікісховище. Деякі інші він не може завантажувати із міркувань безпеки — але все одно доказів російських воєнних злочинів є багато. Станом на кінець березня Сергій завантажив близько чотирьох десятків таких світлин і відео — але ще багато попереду. Сергій планує продовжувати цю роботу до закінчення війни, коли б цей день не настав.

Окрім завантаження файлів, Сергій наразі займається технічною роботою у Вікісховищі, як-то категоризацією. Він також був тренером у нещодавньому вебінарі для інформаційних волонтерів, який провела «Вікімедіа Україна», та працює з державними установами, щоб вільно ліцензувати їхні фотографії, аби їх також можна було використовувати у Вікіпедії.

Під час документування наслідків війни Сергій одного разу потрапив під обстріл — але не постраждав і зберіг мотивацію продовжувати роботу. Цю роботу Сергій називає своїм способом протидії російській агресії: хтось найефективніше захищає свою країну зі зброєю, а хтось — з камерою в руках.