«Будні івент-менеджера. Версія 2022» — історії волонтерства Олександра Котляра та Анастасії Петрової

«Вікімедіа Україна» висвітлює історії вікімедійців під час війни. Сьогодні ми розповідаємо про двох членів команди «Вікімедіа Україна», які з початком великої війни приділили себе волонтерству для Збройних сил, переселенців та людей, які зараз потребують особливої підтримки. Це менеджер заходів нашої організації Олександр Котляр і членкиня організаційної команди конкурсу «Вікі любить Землю» Анастасія Петрова.

Будні івент-менеджера в часи війни — Олександр Котляр

Олександр Котляр — менеджер заходів «Вікімедіа Україна». Ще недавно він організовував Вікіконференції, форуми вікімедійців, церемонії нагородження та інші події — але з початком великої війни присвятив себе волонтерству.

Коли Росія вторглася в Україну, Олександр залишився у Києві. Дружину і маленьку доньку він незабаром перевіз на захід, а сам повернувся і вирішив використовувати свій час та сили для того, щоб допомагати людям, які цього потребують. Найбільш потрібним виявилося волонтерство за кермом автомобіля — перевезення людей та гуманітарної допомоги.

На самому початку війни Сашко сконцентрувався на евакуації людей із Києва. Когось потрібно було відвезти на вокзал, когось на дачу, когось — у безпечніше містечко чи село Київської області. Деколи також допомагав розвозити харчування для сил територіальної оборони. 

У нього та друзів виник волонтерський чат, де розділяли обов’язки — наприклад, сам Сашко здебільшого їздив лише на правому березі, бо переїжджати мости було довго і небезпечно; інші волонтери сконцентрувалися на лівому березі. Запити на допомогу надходили через персональні контакти — знайомі, знайомі знайомих тощо.

Через кілька тижнів запитів на евакуацію стало менше — ті, хто хотіли, здебільшого уже виїхали з Києва. Тому Сашко пересів із своєї легкової «Хонди» на батькову вантажівку та почав перевозити вантажі.

Кілька разів їздив на кордон, щоб доправити цінну допомогу до Києва (наприклад, одного разу віз машину інсуліну та інших життєво важливих ліків) — але здебільшого займається перевезеннями по Києву. 

Сашко допомагає перевозити гуманітарну допомогу та продовольство між складами, а також займається доставкою їжі у пункти роздачі для вразливих верств населення, як-то літніх людей. У якийсь момент його команда забезпечувала водою, їжею та засобами гігієни станції метро на правому березі столиці, які кияни використовували як укриття від ракетних ударів. 

Найбільше часу Сашко зараз приділяє роботі у волонтерській команді, яка сформувалася навколо народної депутатки з Києва Анни Пуртової, але допомагає також іншим ініціативам. Ця праця часто займає повні дні: із раннього ранку до пізнього вечора. Але Сашко поки не планує припиняти цю роботу — розуміє, що зараз це волонтерство є його способом бути найбільш корисним для України.

Анастасія Петрова, від волонтерства до волонтерства

Анастасія Петрова долучилася до вікімедійної спільноти на початку 2020 року, коли подалася на посаду менеджерки проєкту міжнародної частини фотоконкурсу «Вікі любить Землю». Вона координувала конкурс два роки, а недавно перейшла на волонтерську позицію членкині оргкомітету цього проєкту. 

Настя має широку мережу друзів і великий досвід волонтерства для різних соціальних та екологічних цілей. Тож, коли Росія почала повномасштабне вторгнення 24 лютого, для Насті було логічним і очевидним кроком присвятити себе волонтерській роботі, допомагаючи вимушеним переселенцям та армії. Вона почала волонтерити органічно, навіть не задумуючись над тим, що робити далі. 

У перший тиждень великої війни Настя не працювала на основній роботі і волонтерила в режимі 24/7. Тоді вона жила у Львові та працювала в гуманітарному центрі. Там приймали гуманітарну допомогу від місцевих жителів (як-от продукти харчування та одяг), сортували її та надсилали тим, хто її потребував — переселенцям, лікарням, армії. Настя також допомагала з перекладами з української для іноземців, які прибували на залізничний вокзал Львова.

Основною роботою Насті є менеджмент проєктів у Beetroot Academy, некомерційній шведсько-українській IT-школі. Через тиждень від початку війни вона відновила роботу там і зараз фокусується на проєктах, які допомагають людям, котрі постраждали від війни, почати нову кар’єру в IT — зокрема жінкам та вразливим верствам населення.

Утім, Настя продовжує багато волонтерити. Вона тимчасово переїхала до Берліна, де працює в місцевому гуманітарному центрі. Деколи допомагає з логістикою (наприклад, сортування та відправка речей), але її основне завдання — це фандрейзинг. Вона збирає гроші для армії, а також працює із місцевими берлінськими компаніями, щоб отримувати матеріальні пожертви, як-то одяг та сухпайки.

Щойно робота гуманітарного центру в Берліні стане стабільнішою, Анастасія планує повернутися до Києва і більше зосередитися на інформаційній роботі, документуванні війни. Вона каже, що багато людей у світі не знають про ситуацію в Україні, особливо ті, хто не розмовляє англійською — і вона хоче приєднатися до зусиль у комунікації з людьми по всьому світу.


Якщо ви хотіли б розповісти про себе, заповніть анкету за посиланням — ми шукаємо різноманітні історії від різноманітних людей. Усі історії читайте за посиланням.

Опубліковано у Особистості, Поточні події | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

1 Response to «Будні івент-менеджера. Версія 2022» — історії волонтерства Олександра Котляра та Анастасії Петрової

  1. Сповіщення: Дайджест новин «Вікімедіа Україна» за квітень — травень 2022 року | Вікімедіа Україна

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s