Американський історик Маршалл По розповідає, хто стоїть за «Вікіпедією», яким чином вона пов’язана з анархістами і чому в ній збирається лише те, що більшості читачів уже давно було відомо. Матеріал був вперше опублікований 2008 року в журналі Esquire. Українською мовою публікується вперше.
Колись словом «Енциклопедія» називали низку важких томів, що займають кілька полиць книжкової шафи. Це був компендіум знань для батьків, охочих обговорити за обідом Велику французьку революцію, і синів, коли їм задавали в школі доповідь про лускокрилих. На відміну від інших джерел інформації, в енциклопедії містилася незаперечна істина. Всі її статті були написані з такою авторитетністю, як ніби виходили від особи єдиного всюдисущого розуму, який раз і назавжди виклав свої погляди на все — від секти абадитів до яблуневої попелиці.
Ця традиція єдиновладдя дала тріщину, коли 2001 року Джиммі Вейлз та Ларрі Сенгер запустили новий проект, що похитнув основи енциклопедизму. Вони створили сайт під назвою «Вікіпедія», мережевий інформаційний ресурс, доповнювати та редагувати який може кожний. Недоліки цієї ідеї стали очевидні одразу. Самовпевнений підліток отримав можливість коректувати та знищувати роботу університетського професора, а жартівник — додати неіснуючі подробиці в історію вбивства Джона Кеннеді. Але «Вікіпедія» не лише набирала обертів, але і з часом стала претендувати на зміну звичної системи знань. Сотні людей з університетською освітою, професійних вчених та любителів написали більше 9 мільйонів статей на 250 з гаком мовах світу, які за охопленням тем не лише залишили позаду «Британіку», а й описали безліч предметів, які ніколи ще не потрапляли на сторінки жодної друкованої енциклопедії.
Американський історик Маршалл По, автор праці про «Вікіпедію», в журналі Atlantic Monthly, насамперед, вважає, що вона демонструє мінливі уявлення про знання і про те, як його отримувати. До поширення інтернету розділені в просторі люди рідко могли працювати над спільним проектом. Те, що потенціал колективного знання не використовується достатньо ефективно, першими зрозуміли розробники програмного забезпечення. У другій половині 1990-х деякі програмісти почали викладати свою роботу в загальний доступ. Замість того, щоб традиційно покращувати програмне забезпечення усередині невеликої групи, вони публікували в інтернеті напівфабрикат та пропонували довести його до пуття користувачам.
Творці «Вікіпедії» взяли той же принцип та застосували його до епістемології, теорії пізнання. Маршалл По ілюструє цю зміну порівнянням з есе програміста та теоретика інтернету Еріка Реймонда «Собор та базар». «Соборна» модель, за якою була влаштована середньовічна церква, ґрунтувалася на авторитеті нечисленної верхівки. На ринковій площі, навпроти, немає влади, яка призначала б ціну кожного предмета. Ціни ростуть та падають, коли покупці переходять від одного розвалу до іншого та порівнюють товар. «Вікіпедія» працює схожим чином. «Здатність спільноти приймати колективні рішення, — пише Маршалл По, — змушує нас переглянути, що таке “правда”. Ми звикли до того, що істина існувала завжди, незалежно від нас, і той факт, що двічі по два чотири, є даністю, вирішена без нашої участі. Але “Вікіпедія ” має на увазі іншу теорію істинності. Тепер спільнота вирішує, що двічі два дорівнює чотирьом так само, як воно стверджує визначення яблука — шляхом консенсусу. І це означає, що якщо спільнота передумає та домовиться, що двічі два дорівнює п’яти, то так воно і буде. Навряд чи співтовариство прийме таке абсурдне та безглузде рішення, але воно цілком на це здатне».
Як і коли ви зацікавилися «Вікіпедією» ?
Пару років тому я вивчав так звані read-write-сайти — ті, які можна не лише читати, а й писати. І «Вікіпедія» часто потрапляла в результатах пошуку по Yahoo! і Google. Я з цікавості заглянув туди і знайшов цитати з власних академічних робіт на достатньо маргінальну тему.
Яку?
Про Зиґмунда Герберштайна, австрійського дипломата XVI століття, який був одним з перших європейських мандрівників по Росії, написав про це книгу, а я написав книгу про нього. Побачивши на неї посилання, я подумав: «Який божевільний витратив час на людину, про яку знаю я і ще дюжина вчених?» Я був заінтригований і став вивчати «Вікіпедію». Насамперед, як історика мене вразило, що процес створення кожної статті в «Вікіпедії» найсуворішим чином задокументований. Я можу відмотати все назад та точно реконструювати історію створення кожного тексту.
І хто ж ці тексти пише ?
Це типова для інтернету історія людей, одержимих новими технологіями, чиє життя з часом стає повністю підпорядковане цій пристрасті. З деякими з безіменних героїв «Вікіпедії» я зв’язався. Один відомий в мережі під ніком Cunctator, іншого звуть Ерік Меллер. Всього їх осіб п’ятнадцять-двадцять, більшість з яких програмісти. Вони і є щось на зразок уряду «Вікіпедії». Не розумію, коли вони встигають займатися своєю основною роботою.
За цією верхівкою йде набагато чисельніша група, яка просто віддає багато часу «Вікіпедії». Таких, думаю, кілька тисяч, вони додають та редагують контент, стежать за дотриманням стандартів викладу, входять до арбітражних комітетів. Це коло не закрите, але дуже тісне, в якому всі люди один одного знають.
І в нього може вступити будь-хто?
В усякому разі може спробувати. У «Вікіпедії», як і на всіх сайтах з користувацьким контентом, ти повинен спершу завоювати довіру, в цьому випадку редагуючи колишні статті та створюючи нові. По-справжньому широко таким принципом вперше став користуватися eBay.
На eBay ти завжди дивишся, як оцінили продавця його колишні клієнти.
Так, це його мережева репутація, яку легко перевірити, оскільки в інтернеті записується кожний твій крок. Одним словом, на «Вікіпедію» працюють перевірені всередині цієї системи люди.
Тобто там все ж існує своя ієрархія?
Так, але це ієрархія репутацій. У цих кількох тисяч осіб, про яких я говорю, цих трудяг «Вікіпедії», розвинена справжня економіка репутацій. Наприклад, вони нагороджують один одного, і в деяких особистих профайлах стоїть зірочка — позначка про отримання Barnstar Award, нагороди за видатний внесок в енциклопедію.
І що відомо про цю групу? Хто вони?
Чесно кажучи, відомо небагато. Більше чоловіків, ніж жінок. Більше людей молодих та освічених. Але насправді класифікувати їх важко. Такою людиною може стати дійсно будь-хто.
А що ми знаємо про персонажа, що називає себе Cunctator?
Ну, це мережева знаменитість. Він анархіст. Тобто справжній анархіст, що є учасником групи «Анархісти за благоденство в минулому, сьогоденні та майбутньому». Йому між двадцятьма та тридцятьма роками. У якийсь момент він навчався в коледжі. І це відмінний приклад людини, яку захоплює сам пафос такого проекту, як «Вікіпедія». Люди, подібні йому, відчувають, що їх голос чути, що їхня робота приносить відчутні плоди, що вони можуть спілкуватися з іншими рівними за інтелектом людьми, можуть сперечатися з ними — а в «Вікіпедії» люблять сперечатися.
Тут дискусійні моменти обговорюються людьми під ніками на кшталт Cunctator та Splash47, тобто 25-річний анархіст вступає в диспут з 60-річним професором. Ця скритність — спосіб зрівняти гру?
Звичайно. І це особливо не подобалося одному з творців «Вікіпедії» Ларрі Сенгеру. Коли Cunctator сперечається з Splash47, ми не знаємо, хто є хто. Важливі лише їхні аргументи. Сенгеру це здавалося неправильним. І, строго кажучи, для енциклопедії дійсно важливіше думка єльського професора класики, ніж хлопця з Небраски, що нещодавно прочитав «Іліаду» в перекладі. Але у «Вікіпедії» репутація розраховується по-іншому. Враховується лише те, що сам ти зробив на сайті. Тому правила гри дійсно зрівняні настільки, що багатьом це не подобається. Для людей, вихованих в академічній традиції, тутешні манери нестерпні. Але і їм доводиться рахуватися з тим, що цей метод дозволив всього за сім років створити найбільшу енциклопедію в історії людства.
Засновник «Вікіпедії» Джиммі Вейлз — шанувальник Айн Ренд (американського філософа минулого століття, захисниці капіталістичних цінностей. — Esquire), її теорії об’єктивізму та «Розумного егоїзму». Це якось вплинуло, на вашу думку, на «Вікіпедію» ?
Як на мене, не дуже. Підхід Вейлза до свого проекту НЕ об’єктивістський, а скоріше Лібертаріанський (правова філософія, яка стверджує неможливість застосування до людини насильства. — Esquire). Він змушений апелювати до чужої доброї волі. Судіть самі. В інтернеті наслідки поганої поведінки дуже незначні, практично прагнуть до нуля. Вейлз розуміє, що по-справжньому покарати тут нікого не можна. Тому він резонно каже, що мережа існує в анархічному просторі без влади та авторитетів. І єдино можливий спосіб впливу — це намагатися переконати людей керуватися здоровим глуздом, бо покарати, як в реальному світі, ми все одно нікого тут не зможемо.
А що ви скажете про звичайнісіньких користувачів «Вікіпедії», Як ми з вами?
Це, переважно, читачі, а не письменники. Мало хто привносить в контент що-небудь сам. Хоча кілька сотень тисяч осіб хоч раз вносили поправки в текст, який читають інші сотні тисяч, а це ж відповідально та страшно!
Можливо. Хоча я знаю людей, які заради жарту вносять у «Вікіпедію» дурні корективи. Наприклад, один мій приятель вписав до статті про Тіма Роббінс, що вершиною його кар’єри стала роль у другосортному фільмі 1985 Fraternity Vacation. Це не найпринциповіші статті, інакше за їх змістом стежили б більш ревно, і все-таки є ймовірність, що хтось прийме цей жарт за істину…
Тут треба віддати належне спільноті: вона намагається стежити і за текстами на периферійні теми. Не знаю всіх способів, які для цього використовуються, але, наприклад, щоб відредагувати сторінку, у якої не було переглядів за останні десять днів, ви повинні бути зареєстровані. Це щось на зразок страхової доплати: її сенс у тому, щоб застрахований не ходив до лікаря кожного дня просто тому, що йому це нічого не коштує. Вона незначна, вона не приносить реального прибутку, але вона є, і люди це знають.
Є ще проблема того, що у «Вікіпедії» називається нейтральною точкою зору: користувачі повинні відмовитися від упереджень та разом досягти об’єктивності. Але є речі, з приводу яких багато за жодних умов не можуть погодитися: прихильник дарвінізму ніколи не знайде спільної мови з людиною, переконаною, що світ був створений за шість днів.
«Нейтральна точка зору», як мені багато разів пояснювали творці «Вікіпедії», не передбачає цілковитої єдності. Якщо ви подивитеся статтю про еволюцію, впевнений, ви побачите там главу про креаціонізм, де написано: «Багато хто вважає, що світ був створений за шість днів». Але там не буде глави «Мавпа створила світ за шість днів», її б негайно видалили. Користувачі не повинні вирішувати, що є істина. Вони повинні вирішувати, що повинно і що не повинно бути в статті. А це інша справа. До речі, деякі розбіжності так ніколи і не розв’язуються. І тому «Вікіпедія» — це не статичне єдність, а невпинний діалог.
Навіщо ви написали в «Вікіпедії» статтю про самого себе?
Спочатку мій допис складався лише з однієї-єдиної фрази: «Маршалл По, історик» та інше. Справа в тому, що я працюю над проектом під назвою MemoryArchive. Це ресурс, на якому люди записують свої спогади, і я хотів написати про проект і про себе як його ініціатора. І крім того, чесно кажучи, мені було просто цікаво.
У «Вікіпедії» є можливість стежити за появою нових статей. Наприклад, якщо хтось напише статтю «Снупі», вони її видалять, бо про Снупі вже писали. Або якщо ти додаси статтю «Килим на стіні моєї кімнати», вона буде видалена, бо не має відношення до енциклопедії. Але про мене вони нічого не знали, і їм довелося провести пошуки. Вони з’ясували, що я нічого собою не являю, але написав кілька книжок. Купка людей безкоштовно зібрала інформацію і тут же її опублікувала. Я на власній шкурі відчув цей механізм, і він справив на мене сильне враження.
Навіть якщо враховувати, що маса людей уважно стежать за сайтом, чи не небезпечно використовувати «Вікіпедію» як єдине джерело інформації?
Знаєте, що сказав Рейган про радянських боєголовки, коли збирався підписати договір про роззброєння? «Довіряй, але перевіряй». Я користуюся постійно, але намагаюся все перевіряти і не буду вкладати всі свої гроші, дотримуючись рекомендацій «Вікіпедії». Я краще зателефоную своєму брокеру.
Вам не здається, що діти, які ростуть в епоху «Вікіпедії», отримають перекручене уявлення про знання і його точність?
Коли я ріс, мені казали: «Не можна вірити всьому, що говорять в телевізорі». І дітям повинні пояснювати в школі, що таке «Вікіпедія». Це ресурс, на якому можна скласти загальне уявлення про предмет. Це незамінне вторинне джерело інформації. У цьому сенсі вона нагадує чиєсь свідчення. Мені здається, «Вікіпедія» більш-менш наближається до нашого спільного знання. Всі ці речі ми як би знаємо й самі. Хтось десь при нас вже говорив про це. У разі «Вікіпедії» ми маємо справу з дистильованим загальним знанням.
Але чи замінить «Вікіпедія» ті томи, які мій батько мав звичай знімати з полиць всякий раз, коли хотів щось з’ясувати ?
Не думаю. По кожному окремому випадку фахівці в окремих областях дадуть вам більш кваліфіковану відповідь. Але економічно було б абсолютно неможливо зібрати групу експертів, які написали б дев’ять мільйонів статей на двохсот п’ятдесяти мовами. Найголовніше в «Вікіпедії», що такого результату можна було досягти жодним іншим способом.
Джерело: http://esquire.ru/wikipedia-32
Подобається Завантаження…
Вікімедіа Україна 